справа № 22ц-8640/10                     Суддя першої інстанції: Разумовська О.Г .

Категорія 27                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання  Поліщук Ю.В. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”

(далі – ПАТ КБ „ПриватБанк”)

на рішення Заводського  районного суду м. Миколаєва від 9 вересня 2010 року  

за позовом

ОСОБА_3   до   ПАТ КБ „ПриватБанк”, Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ „ПриватБанк” (далі – Миколаївське РУ ПАТ КБ „ПриватБанк”)     про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2010 року ОСОБА_3  звернулась з позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк”, Миколаївського РУ ПАТ КБ „ПриватБанк” про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 20 березня 2003 року уклала з ПАТ КБ „ПриватБанк” договір про відкриття карткового рахунку для отримання заробітної плати. В порушення цього договору банк безпідставно списав з її рахунку 389 грн. 19 коп. та 1231 грн. 84 коп.

Посилаючись на викладене, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила суд стягнути з банку 4 грн. 17 коп. матеріальних збитків та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Заводського  районного суду м. Миколаєва від 9 вересня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк” на користь позивачки 4 грн. 17 коп. матеріальних збитків та 3000 грн. моральної шкоди. Також суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк” просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 20 березня 2003 року ОСОБА_3  уклала з ПАТ КБ „ПриватБанк” договір про відкриття карткового рахунку (далі – Договір).

16 та 25 лютого 2010 року банк безпідставно списав з рахунку позивачки 389 грн. 19 коп. та 1231 грн. 84 коп. відповідно. Вказані грошові кошти були повернуті позивачці лише 3 та 4 березня того ж року.

Згідно статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання боржник несе відповідальність у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів, що надійшли клієнтові, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 4.5 Договору передбачено, що банк нараховує відсотки на щоденний залишок коштів, розміщених клієнтом на картрахунку, згідно тарифам банку. За відомостями банку такий тариф складає 2 %.

Отже, в зв’язку з порушенням відповідачем умов договору банківського рахунку, останній повинен сплатити позивачці проценти, передбачені Договором та 3 % річних за правилами ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з основним висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 4 грн. 17 коп.

З цих же підстав не можуть братись до уваги доводи апелянта про те, що з нього підлягають стягненню лише 2 проценти  за Договором.

Разом з тим, суд помилково стягнув з відповідача моральну шкоду, оскільки це суперечить нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін є договірними і правилами ст. 1167 ЦК України не регулюються. Умовами договору, укладеного сторонами, також не передбачено право клієнта на відшкодування моральної шкоди.

Що стосується положень Закону України «Про захист прав споживачів», то згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Між тим, доказів заподіяння такої шкоди порушенням умов договору позивачка не надала.

Тому колегія суддів вважає, що її вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенню таких вимог.

Крім того, суд неправильно розподілив судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви позивачка сплатила 28 грн. судового збору та 120 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням суду вимоги майнового характеру задоволенні повністю. А тому, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню сплачені нею судові витрати за правилами ст. 88 ЦПК України. Крім того, з відповідача підлягає стягненню 23 грн. судового збору на користь держави.

В зв’язку з чим, рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ „ПриватБанк” задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 вересня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3   до   ПАТ КБ „ПриватБанк”, Миколаївського регіонального управління ПАТ КБ „ПриватБанк” про стягнення моральної шкоди відмовити .

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 вересня 2010 року в частині  судових витрат змінити.

Стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк” на користь   ОСОБА_3 148 грн. судових витрат.

Стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк” на користь держави 23 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                     Судді: