Справа № 22ц-8571/10                  Суддя першої інстанції: Терентьєв Г.В.

Категорія 39                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої       Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання  Калашниковій А.М. ,

за участі:     позивачки ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року

за позовом

ОСОБА_3  до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року ОСОБА_3  звернулася з позовом до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 29 березня 2002 року ОСОБА_4 подала на ім’я прокурора Миколаївського району заяву, в якій зазначила, що вона від позивачки дізналась про те, що має 10% в статутному фонді КСП «Рідна Нива». Також вона зазначила, що члени КСП внесли свої паї, розраховуючи на дивіденди від прибутку підприємства. Вказана заява була однією з підстав порушення відносно позивачки кримінальної справи, яку в подальшому було закрито.

Посилаючись на те, що викладена в заяві інформація є недостовірною, позивачка просила суд визнати її такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а також зобов’язати відповідачку спростувати спірну інформацію.

В судовому засіданні позивачка доповнила свій позов вимогами про визнання недостовірною інформацію, яку ОСОБА_4 виклала у поясненнях по вказаній кримінальній справі 18 квітня 2002 року, та просила суд зобов’язати відповідачку спростувати цю інформацію, а також стягнути з неї 10000 грн. моральної шкоди .

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність вказаного рішення, просила його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так,   із матеріалів справи, в тому числі кримінальної справи № 04180401, вбачається, що 29 березня 2002 року ОСОБА_4 подала на ім’я прокурора Миколаївського району заяву, в якій повідомила про діяльність КСП «Рідна Нива», де вона працювала бухгалтером. Зокрема, вона зазначала, що в 1998 році дізналась від ОСОБА_3 про те, що має 10% в КСП «Рідна Нива», хоча грошей не вносила. Крім того, вона зазначала, що громадяни внесли свої паї, розраховуючи на дивіденди від прибутку підприємства, але не всі одержали, «…в 1998 році КСП «Рідна Нива» не існувало, мало лише печатку, а насправді було приватним підприємством…», договори, які заключені з ОСОБА_3 на розпорядження технікою нотаріально не завірені.

5 квітня 2002 року прокурор Миколаївського району порушив кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ВАТ «Рідна Нива».

18 квітня того ж року ОСОБА_4 надала пояснення про події стосовно реорганізації КСП «Зеленоярське» та створення КСП «Рідна Нива». Крім того, вона повідомила про участь ОСОБА_3 в діяльності КСП «Рідна Нива».

23 квітня 2007 року постановою Центрального районного суду м. Миколаєва в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Як вбачається із змісту статті 7 ЦК УРСР, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам. Крім того, громадянин вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 ЦК УРСР не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи.

За таких обставин, суд правильно встановив, що у даному випадку мала місце реалізація відповідачкою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації .

Доводи апеляційної скарги про те, що звернення відповідачки з вказаною заявою до прокурора та надання нею пояснень слідчому під час розслідування кримінальної справи, є підставою для відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення чинного законодавства.

Твердження апелянта про те, що відомості, які ОСОБА_4 виклала у заяві та поясненнях, є завідомо неправдивими, не можуть бути підставою для цивільно-правової відповідальності відповідачк и за статею 7 ЦК УРСР. За цією нормою, такою підставою може бути поширення недостовірної інформації стосовно особистого (сімейного) життя посадової чи службової особи, як людини і громадянина (вказане вище рішення Конституційного Суду України) .

Між тим, спірні заява та пояснення таких відомостей не містять.

Водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою інші види відповідальності, зокрема, адміністративну, кримінальну, тощо (вказане вище рішення Конституційного Суду України).

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права також не може бути підставою для скасування рішення, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                     Судді: