Справа № 22ц-8563/10 Головуючий у 1-й інстанції Луста С.А.
Категорія 42 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі
головуючого – Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі - Величковській В.С. ,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3, її представника – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6
на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2010 року
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про виселення
В С Т А Н О В И Л А
У серпні 2010 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з житлового будинку без надання їм іншого жилого приміщення.
Позивачка зазначала, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. В зв’язку з досягнутими домовленостями про придбання спірного будинку відповідачами, останні з її дозволу у березні 2005 р. вселилися до нього, де і проживають по теперішній час. В зв’язку з відсутністю коштів для сплати за цей будинок, усна домовленість між ними була розірвана. Добровільно виселитися відповідачі не бажають.
Посилаючись на викладене, позивачка просила виселити відповідачів із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 закрито, в зв’язку з відмовою представника позивача від позову в частині виселення ОСОБА_8, яка померла.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про виселення відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, відповідача, її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2006 р.
У березні 2005 р. між ОСОБА_5 та відповідачами відбулася усна домовленість про придбання останніми житлового будинку за вищевказаною адресою.
В подальшому з дозволу позивачки відповідачі вселилися до будинку.
Проте в обумовлений строк відповідачі не вжили заходів щодо виконання домовленостей, так як сторони не домовились щодо всіх істотних умов договору, зокрема ціни. Але відповідачі до теперішнього часу продовжують проживати у спірному будинку.
З’ясувавши обставини справи, суд не визначив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих обставин.
Так, суд помилково вважав, що між сторони має місце договір найму житла, і в силу ст.822 ЦК України, наймодавець може не пізніше ніж за три місяці до сплину строку договору найму житла запропонувати наймачеві укласти новий договір найму на такий же строк на таких же умовах чи попередити про відмову від укладання договору на новий строк. Оскільки позивачем дані вимоги не дотримані, то підстав для виселення відповідачів не має, а тому відмовив у задоволені позову.
Між тим, даний висновок суду є невірним.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321, ст.ст.383, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник жилого будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За правилами ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, про що зазначено в ч.1 ст.220 ЦК України, він є нікчемним з наслідками передбаченими ст.216 ЦК України.
Так як сторони до цього часу договір купівлі-продажу не уклали, то право власності на цей будинок відповідачами не набуто, а отже, вони є тимчасовими жильцями. Тому суду необхідно було застосувати ст.ст.98, 99 ЖК України, відповідно до яких тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання і на вимогу наймача ( власника) зобов’язані негайно звільнити приміщення. Саме на такі фактичні обставини в обґрунтування вимог про виселення посилалася позивачка.
Приймаючи до уваги, що висновок суду не відповідає обставинам справи, то згідно з п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_7 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Судді