Справа № 22ц-8546/10 Суддя першої інстанції: Баранкевич В.О.
Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі: Поліщук Ю.В.,
за участю: позивача – ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
представників відповідача – Хиврича В.Г. та Лемішка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2010 р. , ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
приватного підприємства «Лідія»
(далі – ПП «Лідія»)
про стягнення заборгованості по заробітній платні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
6 квітня 2010 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПП «Лідія» про стягнення заборгованості по заробітній платні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що з 21 червня 2006 р. по 20 грудня 2008 р. перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді бульдозериста. За час роботи йому систематично не доплачувалась заробітна плата, внаслідок чого з травня по 20 грудня 2008 р. утворилось 14678 грн. 35 коп. заборгованості . При звільненні відповідач йому заборгованість не виплатив. Порушенням права на належну винагороду за працю йому завдано моральну шкоду.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача 14678 грн. 35 коп. заборгованості по заробітній платі, 5000 грн. моральної шкоди а також 78997 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 24778 грн. 71 коп. заборгованості по заробітній платі.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Лідія» на користь ОСОБА_2 3705 грн. 04 коп. заборгованості по заробітній платі та 500 грн. компенсації моральної шкоди. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи щодо розміру його заробітної плати, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.
Вимоги про оплату праці, ґрунтуються на укладеному відповідно до положень ст. 21 КЗпП України трудовому договорі. Його укладення та виконання роботодавцем обов’язку щодо виплати винагороди має підтверджуватися відповідними письмовими доказами.
Такими доказами можуть бути документи, які відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та типовим формам первинного бухгалтерського обліку затвердженого Міністерством статистики України.
Зокрема, у разі укладення трудового договору виплата заробітної плати працівникам здійснюється у строки відповідно до вимог ст.115 КЗпП України та видається згідно з розрахунково-платіжними відомостями за № НЗП про нарахування заробітної плати.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача трактористом з 21 червня 2006 р. та був звільнений 20 грудня 2008 р.
Його посадовий оклад складав 545 грн.
Виплата заробітної плата йому здійснювалась згідно з відомостями про нарахування заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу. За період з травня по грудень 2008 р. позивачу було виплачено 505 грн. 02 коп., що підтверджується платіжними відомостями (а.с. 51-59).
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про те, що заробітна плата позивачу була виплачена не в повному обсязі, а тому недоплачена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з цим, визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі, суд не навів розрахунків щодо суми заборгованості.
Виходячи з встановленого посадового окладу в розмірі 545 грн. та мінімальної заробітної плати за грудень 2008 р. – 605 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4227 грн. 50 коп. ( 545 грн. х 7 місяців = 3815 грн. + 412 грн. 50 коп. (за 20 днів грудня) =4227 грн. 50 коп.) з подальшим утриманням обов’язкових платежів.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення заборгованості слід змінити, збільшивши стягнення заборгованості по заробітній платі з 3705 грн. 04 коп. до 4227 грн. 50 коп.
Також колегія суддів не може погодитися з висновками суду щодо відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних сум – спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інші обставини справи ( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Враховуючи співмірність частки, яку відповідач не доплатив при здійсненні повного розрахунку при звільненні, порівняно з середнім заробітком позивача за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в сумі 4000 грн. з подальшим утриманням обов’язкових платежів.
За такого, рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2010 р. в частині стягнення з приватного підприємства «Лідія» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі змінити збільшивши суму стягнення з 3705 грн. 04 коп. до 4227 грн. 50 коп. з подальшим утриманням обов’язкових платежів.
Рішення в частині відмови в задоволені позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з приватного підприємства «Лідія» на користь ОСОБА_2 4000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з подальшим утриманням обов’язкових платежів.
Рішення суду в частині стягнення судових витрати змінити збільшивши стягнення з ПП «Лідія» судового збору з 51 грн. до 82 грн. 27 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: