Справа № 22ц-8543/10                       Головуючий у 1-й інстанції  Притуляк І.О.

Категорія 41                                        Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                         У Х В А Л А

                                               Іменем              України                                    

16 грудня 2010  року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого -  Козаченка В.І.,

             суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,  

             при секретарі судового засідання  Кулик О.В.,          

             за участю:  

             позивачки ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Миколаєві  цивільну  справу

                                          за   апеляційною   скаргою

                                ОСОБА_3

                                                      на  рішення  

     Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2010 року  

                                                       за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення в квартиру, виселення з квартири ОСОБА_4 разом з дітьми та відшкодування моральної шкоди,

                                                 В С Т А Н О В И Л А:  

У лютому 2010 року  ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом.

Вона вказувала, що є  власницею Ѕ частини квартири  АДРЕСА_1. Інший власник Ѕ частини квартири ОСОБА_3, колишній її чоловік, перешкоджає їй користуватися квартирою, не пускаючи її в квартиру з травня 2009 року.  Також він без її згоди поселив в квартиру ОСОБА_4 з її двома дітьми.

 Посилаючись на викладене позивачка просила усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення її в квартиру, виселення  з квартири ОСОБА_4 разом з проживаючими з нею  дітьми, та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2010 року позов задоволено частково. Відповідачів зобов’язано не чинити перешкоди позивачці в користуванні належної їй Ѕ частиною вказаною вище квартири. Позивачка вселена  в квартиру. З ОСОБА_3 на користь позивачки стягнуто 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Також судом розподілені судові витрати. В задоволенні  решти позовних вимог відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні  позову. Він посилається на те, що суд  не залучив до участі у справі ОСОБА_4, судом порушено принцип рівноправ’я , не було залучено службу у справах дітей, тоді як рішення стосується їх інтересів, не взяті до уваги  докази про те, що позивачка влаштовувала сварки та необґрунтовані висновки суду про стягнення моральної шкоди.

Позивачка, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1, маючи там право власності по Ѕ частині кожний.

 Відповідач перешкоджає позивачці проживати в квартирі, про що не заперечував при розгляді справи.

Встановивши зазначене, суд обґрунтовано вселив позивачку в спірну квартиру, задовольнивши відповідні її позовні вимоги. Оскільки відповідач порушує право позивачки на користування згідно призначенню належним їй майном, що завдає їй моральних страждань, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки моральну шкоду. Так висновки суду відповідають вимогам ст. 386 ЦК України.

Доводи апелянта суперечать вказаним вище доказам у справі та вимогам матеріального права.

Так, ОСОБА_4  була притягнута до участі у справі як відповідач, знала про розгляд справи та не оскаржила рішення суду. Тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 не залучена до участі у справі  безпідставні.

Також не є обґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності участі у справі служби з прав захисту дітей, оскільки він не довів чим порушуються права дітей судовим рішенням. Спільна дитина ОСОБА_3 та ОСОБА_4  з квартири не виселена, а  докази того, що діти відповідачки проживають в спірній квартирі відсутні.

Позивачка рішення не оскаржила.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги вимоги ст. 303 ЦПК України  колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308,  315 ЦПК України, колегія суддів

                                                 У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  відхилити, а                                                     рішення   Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:              

Судді: