Справа № 22 Ц- 8509/2010 р. Суддя 1-ї інстанції: Черенкова О.О.
Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Кутова Т.З.
У Х В А Л А
Іменем України
22 грудня 2010 р. с удова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі : Богусловській О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_3, представника відповідача Фертікова А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
(далі ПАТ «АКБ «Київ») на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2010 р., у справі за позовом
ОСОБА_3
до
ПАТ «АКБ «Київ»
про
стягнення відсотків за депозитним договором та моральної шкоди
встановила:
В жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «АКБ «Київ» про стягнення відсотків за депозитним договором та моральної шкоди.
В позові зазначено, що 5 листопада 2008 року з ПАТ «АКБ «Київ» було укладено договір банківського вкладу на суму 30000 грн. строком на три місяці до 5 лютого 2009 року. В зазначений строк вклад не було повернуто на пропозицію банку було укладено додаткову угоду відповідно до умов якої банк взяв зобов’язання нараховувати 23 відсотки до повернення грошей. Однак вказані зобов’язання щодо нарахування відсотків відповідачем не було виконано, в зв’язку з чим позивач просив стягнути з останнього 3349 грн. 18 коп. недонарахованих відсотків та 8000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 3328 грн. 38 коп. недонарахованих відсотків, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «АКБ «Київ» просить вказане рішення скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 5 листопада 2008 року між АКБ «Київ» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу за № 3704 (а.с. 7 ). Відповідно до умов вказаного договору позивач вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 30000 грн. строком на 92 дні, тобто по 4 лютого 2009 року. Відповідач зобов’язався нараховувати 23 відсотки річних за користування вказаними коштами та в зазначений строк повернути вклад.
В строк дії вказаного договору нараховані відсотки за вказаним депозитним договором виплачені позивачу.
В наступний день, після закінчення дії договору, а саме 5 листопада 2009 року, в зв’язку з неповерненням суми вкладу позивачу, сторони уклали договір банківського рахунку фізичної особи та додаткову угоду № 1 до нього (а.с. 8, 9). Пунктом першим додаткової угоди передбачено, що сторони домовились про продовження нарахування відсотків на залишок коштів, які по закінченні строку дії договору від 5 листопада 2008 року за № 3704/1 залишилися на поточному рахунку, виходячи з розрахунку фактичної суми вкладу, що обліковується на поточному рахунку за фактичну кількість днів знаходження неповернутих за вкладом коштів на поточному рахунку, вкладнику по відсотковій ставці 23 відсотки річних.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 1058 ЦК України , за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника), зобов’язується виплачувати вкладнику таку суму та відсотки на неї на умовах та порядку, встановленому договором.
В порушення вказаних вимог закону та наведених положень договору 5 серпня 2009 року відповідач повернув ОСОБА_3 30000 грн. вкладу та сплатив не 23 відсотки, а 2 відсотки річних в сумі 240 грн. 36 коп.
За таких обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, про порушення права позивача на отримання грошової суми відповідно до обумовленого договором розміру відсотків, яка становить плату за користування АКБ «Київ» депозитним вкладом та стягнув з останнього на користь позивача 3199 грн. 88 коп.
Також судом вірно дано правову оцінку посиланням відповідача на неможливість виконання умов депозитного договору в зв’язку з запровадженням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ АКБ «Київ» виконало належним чином умови договору, неможна прийняти до уваги, оскільки таке протирічить наведеним письмовим доказам по справі, а тому і не спростовує висновків суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого суду , колегія дійшла висновку про його відповідність положенням матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» – відхилити .
Рішення Центрального районного суду Миколаєва від 26 серпня 2010 р. – залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
З.Л. Шолох