Справа № 22ц-8502/10                                                                                                     Головуючий у 1-й інстанції  Старчеус О.П.

Категорія 44                                                                                                                   Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем         України

            07 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

            головуючого – Базовкіної Т.М.,

            суддів: Колосовського С.Ю.,  Яворської Ж.М.,    

            при секретарі -  Величковській  В.С. ,

            за участю:

            позивача – ОСОБА_2, її представника – ОСОБА_3,

            відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Миколаєві  цивільну  справу

                                                    за   апеляційною   скаргою

                                                    ОСОБА_2    

             на рішення  Березанського районного суду Миколаївської області  від 22 вересня  2010 року

                                                               за   позовом

             ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Новофедорівська сільська рада Березанського району Миколаївської області про визнання особи такою, що втратила право користування    житловим приміщенням

                                                            В С Т А Н О В И Л А

              У травні  2010 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.                  

             Позивачка зазначала, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. У 2008 р. за проханням  ОСОБА_4 вона зареєструвала  його в даному будинку. Між тим, відповідач в зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до м. Миколаєва в будинку не проживає, витрат по утриманню будинку не несе, їй матеріальної допомоги не надає. Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідач не бажає.

             Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим будинком  АДРЕСА_1.        

             Рішенням Березанського  районного суду Миколаївської області від 22 вересня  2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

          В апеляційній скарзі  позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким  задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.          

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає   задоволенню із наступних підстав.      

       З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку  від 08 листопада 2004 р.(а.с.9-11)

           Відповідно до довідки виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від  01 квітня 2010 р., копії паспортів сторін, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_2 з 18 листопада 2004 р. та ОСОБА_4 з 14 листопада 2008 р.( а.с. 6,7,16,75)

           Як вбачається із акту про непроживання, відповідач за вказаною адресою не проживає з квітня 2008 року, матеріальної допомоги по утриманню будинку не надає.

           Відмовляючи у задоволені позову, суд з врахуванням вимог ст.ст. 64,156,157 ЖК України виходив з того, що  відповідач є членом сім’ї  власника житлового будинку і його виселення  можливо у випадку, передбаченому ст.116 ЖК України.

           Між тим, такий висновок суду  є невірним.

           Так, відповідно до позовної заяви, пояснень у судовому  засіданні, позивачка просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в зв’язку з вибуттям на інше місце проживання та тривалим не проживанням  за вказаною адресою. Таким чином, суд застосував норми права, які не регулюють спірні правовідносини, оскільки визначають підстави виселення членів сім’ї і власників житла, а не визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

            Відповідно до положень, передбачених ст.ст. 383, 391 ЦК України, власник жилого будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

            Згідно вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

            З грудня 2004 року по 14 листопада 2008 року відповідач був зареєстрований за іншою адресою АДРЕСА_2. Після його продажу, 14 листопада 2008 р. зареєструвався за адресою АДРЕСА_1 в цьому  ж селі, як член сім’ї власника, але в ньому не проживав. Забравши свої речі виїхав до м. Миколаєва, де в даний час і мешкає.  Матеріальної допомоги позивачці по утриманні будинку не надає.

           Статтею 60 ЦПК України передбачено обов’язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як  на підстави своїх вимог і заперечень.

            Доводи відповідача про те, що позивачка поміняла замки на будинку і не впускає його до нього, чим перешкоджає користуватися йому цим будинком, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються належними доказами.  У судовому засіданні в апеляційній інстанції відповідач не заперечував, що  проживає у м. Миколаєві, оскільки має сім’ю та роботу, у с. Новофедорівка не проживає.

           Однак суд першої інстанції  не звернув належної уваги на вказані обставини, на недоведеність поважності причин відсутності відповідача у спірному будинку та помилково відмовив у позові.    

           Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи  та неправильне застосування норм матеріального права  відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_2  на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України.

           В силу ст.88  ЦПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 45 грн.50 коп.(8 грн.50 коп. судового збору та 37 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи).

           Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                                 В И Р І Ш И Л А:   

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити.

           Рішення Березанського районного суду Миколаївської області  від 22 вересня  2010 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

           Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим  будинком АДРЕСА_1          

            Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 45 (сорок п’ять) грн.50 коп.          

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути   оскаржено протягом  двадцяти днів  в касаційному порядку.

            Головуючий

        Судді