Справа № 22ц-8445/10 Головуючий у 1-й інстанції Гаврасієнко В.О.
Категорія 42 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
У Х В А Л А
Іменем України
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Самчишиної Н.В.,
при секретарі судового засідання Величьковській В.С.,
за участю:
представників позивача Арнаути П.І.,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 і ОСОБА_5
на рішення
Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2010 року
за позовом
Київського національного університету культури і мистецтва (далі - Університет культури) до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про виселення їх разом з неповнолітньою дитиною,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року Університет культури в особі Миколаївської філії звернувся з позовом до ОСОБА_5 про виселення його з гуртожитку АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі філії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач зареєстрований в гуртожитку з 09 квітня 1991 року без будь – яких правових підстав та без видачі ордеру, а тому не має право проживання в гуртожитку. Крім того, відповідач не оплачує проживання в гуртожитку, маючи 1130 грн. 11 коп. заборгованості з березня по вересень 2009 року.
У лютому 2010 року Університет культури збільшив позовні вимоги та просив про виселення з вказаного гуртожитку відповідача, його дружини ОСОБА_5 та їх малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також стягнути з відповідачів 3336 грн. заборгованості за проживання в гуртожитку.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2010 року позов задоволено. Відповідачів разом з неповнолітньою дитиною виселено з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. З повнолітніх відповідачів на користь Університету культури стягнуто 3336 грн. за проживання та з кожного з них по 29 грн. 75 коп. судового збору і по 15 грн. витрат на інформаціно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом вимог матеріального і процесуального права. На думку апелянтів суд неправильно визначив дату звернення позивача до суду з позовом, не надав ОСОБА_5 копію нового, як вона вважає позову і документів до нього, неправильно визначив у справі її процесуальне положення, в порушення вимог закону розглянув справу у її відсутність. Крім того суд не врахував, що гуртожиток є її місцем реєстрації як громадянки іншої держави, вона поселилася в гуртожиток зі згоди чоловіка, дитина є громадянином України, вони проживають в переобладнаній частині гуртожитку, де проживають крім студентів інші особи. Визначаючи заборгованість за проживання в гуртожитку суд не врахував їх оплат, а також необґрунтованість розміру пред’явленої до оплати суми.
Представник позивача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_1, який призначений для проживання студентів в період навчання. При цьому, згідно Положення про студентський гуртожиток, за умов вільних місць, дозволяється на договірній основі тимчасове проживання викладачів та інших працівників учбового закладу разом з сім’ями.
Відповідач не був ні студентом учбового закладу, ні працівником вказаного закладу. ОСОБА_3 був прописаним в гуртожиток під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме 9 квітня 1991 року, а потім і посилився в кімнату АДРЕСА_2 та проживає там, в тому числі після звільнення з органів внутрішніх справ 12 червня 1995 року в зв’язку з засудженням. Він є громадянином України.
10 березня 2006 року відповідач уклав на території України шлюб з ОСОБА_5, громадянкою Азербайджану. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7. Отже з часу укладення вказаного шлюбу відповідачі, та після народження їх дитина, проживають в кімнаті АДРЕСА_2 вказаного гуртожитку.
Оскільки правових підстав проживання ОСОБА_3, його дружини та їх дитини в спірному приміщенні немає, суд обґрунтовано задовольнив позов Університету культури та виселив відповідачів разом з дитиною з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Також суд обґрунтовано стягнув з відповідачів оплату за проживання в гуртожитку.
Висновки суду не суперечать вимогам ст. ст.132 , 98 ЖК України.
Доводи апелянтів не можуть бути взяті до уваги.
Так, гуртожиток не призначено для проживання одиноких осіб та сімей. Цей гуртожиток, згідно з п. 4 Положення про студентський гуртожиток, призначений для проживання студенів в період навчання, та як зазначено вище тимчасово, а за певних умов працівників Університету культури.
Заселення ОСОБА_3 в гуртожиток в 1991 році та тимчасове його проживання не породжує ні у нього, ні у членів його сім’ї права постійного користування житловим приміщенням. У зв’язку з викладеним відповідачі не відносяться до категорії осіб, передбачених ст. 125 ЖК України.
За викладеного на відповідачів не розповсюджується дія Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку». По – перше, згідно ст. 1 вказаного Закону, він розповсюджується на громадян, які на законних підставах вселилися в гуртожиток. А по – друге, цей Закон розповсюджується на осіб, проживаючих в гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для сімей.
Розгляд справи місцевим судом за відсутністю ОСОБА_5 не є підставою для скасування по суті правильного рішення. Крім того, апеляційний суд перевіряє всі доводи апелянтів щодо законності рішення. Щодо ОСОБА_5, то відповідачкою не надано жодного доказу придбання нею, як і її дитиною права проживання в гуртожитку.
Посилання апелянтів на неповне вирішення позовних вимог суперечать змісту рішення суду. Суд вирішив питання всі позовні вимоги, вказані в остаточно уточненій позовній заяві (а.с. 139 -140).
Послання на проживання в гуртожитку інших осіб не має правового значення, оскільки виходить за межі предмету позову.
Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про пропуск строку позовної давності за позовними вимогами про виселення, оскільки в даному випадку йдеться про триваючи правовідносини.
Щодо стягнення оплати за користування гуртожитком, то суд стягнув заборгованість за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року, виходячи з 270 грн. оплати на місяць, з відрахуванням сплачених відповідачем у 2010 році 300 грн.
Апелянтами не надано (крім квитанції на 300 грн.) доказів про оплату ними проживання за спірний період. Доводи ОСОБА_3 про переплату за проживання в гуртожитку суперечать наданим позивачем розрахунками та доказам у справі.
Уточнений позов Університету культури, який діяв в особі своєї філії, не є новим позовом, з новою юридичною особою.
За викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку .
Головуючий:
Судді: