Справа № 22ц-8409/10                  Суддя першої інстанції: Волкова О.І.

Категорія 25                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання  Калашниковій А.М. ,

за участі:     позивача ОСОБА_3,

        представника відповідача Гуровій Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

 ОСОБА_3

на рішення Южноукраїнського міського  суду Миколаївської області від 10 вересня 2010  року

за позовом

ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія» (далі – ВАТ «Незалежна страхова компанія») , публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі –ПАТ КБ) «Правекс-Банк»  про визнання частково недійсним договору страхування та стягнення матеріальної і моральної шкоди ,

в с т а н о в и л а :

В липні 2008 року ОСОБА_3   звернувся з позовом до ВАТ СК «Правекс-Страхування» (зараз перейменована у ВАТ «Незалежна страхова компанія») та АКБ «Правекс-Банк» (зараз перейменований у ПАТ КБ «Правекс-Банк») про визнання частково недійсним договору страхування та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 25 грудня 2007 року уклав з АКБ «Правекс-Банк» кредитний договір № 2129-033/07Р (далі – кредитний договір), за яким відповідач зобов'язався надати йому 13068 доларів США. В цей же день він уклав договір добровільного страхування ТЗМ № 764908 автомобіля «CHEVROLET AVEO» із ВАТ СК «Правекс-Страхування» (далі – Договір страхування). 7 січня 2008 року сталася  дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), внаслідок якої було пошкоджено вказаний автомобіль . Вартість відновлювального ремонту складає 11170 грн. 41 коп. Однак страхова компанія відмовилась виплачувати страхове відшкодування.  

Посилаючись на несправедливість умов пункту 5.2.5 договору страхування, позивач   просив суд визнати їх недійсними. Крім того, ОСОБА_3  просив   стягнути на його користь зі страхової компанії вказану суму страхового відшкодування, 7115 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання, 4466 грн. інфляційних, а також солідарно з відповідачів 100 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Южноукраїнського міського  суду Миколаївської області від 10 вересня 2010   року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 25 грудня 2007 року ОСОБА_3 уклав з АКБ «Правекс-Банк» кредитний договір, за яким відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у сумі 13068 доларів США для купівлі автомобіля «CHEVROLET AVEO». Відповідно до пункту 6.1.11 цього договору позивач зобов’язався забезпечити страхування вказано автомобіля зі страховими компаніями, визначеними банком. В цей же день позивач уклав договір страхування із ВАТ СК «Правекс-Страхування» та підписав і отримав сертифікат до цього договору страхування (а.с. 100-101).

7 січня 2008 року сталася  ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль .

Згідно постанови про закриття кримінальної справи від 21 лютого 2008 року, в момент скоєння ДТП ОСОБА_3 рухався зі швидкістю 95-96 км/год по населеному пункту – с. Благодатне, Арбузинського району, та скоїв наїзд на пішохода.

У зв’язку з цими обставинами ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте у задоволенні заяви йому було відмовлено з посиланням на те, що позивач порушив Правила дорожнього руху, а саме, перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год. (пункт 5.2.5 Договору страхування).

Згідно з нормами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Установлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини і вони мали діяти відповідно до обов'язкових для сторін умов договору страхування.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про страхування” загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону, де ст. 17 визначено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо.

Так у пункті 12.3 Правил (а.с. 294) зазначено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є грубе порушення користувачем правил дорожнього руху, а саме, перевищення встановлених обмежень швидкості більше ніж на 20 км/год.

Такі ж умови зазначені і в пункті  5.2.5 договору страхування.

Крім того, в договорі страхування зазначено, що страхувальник підтвердив, що з умовами та Правилами страхування ознайомлений та згоден їх дотримуватись.

Отже, позивач був ознайомлений з наслідками перевищення встановлених обмежень швидкості руху більше ніж на 20 км/год., підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування,  уклав на таких умовах договір, вважав ці умови справедливими, але не дотримався вказаних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави, зазначені позивачем для визнання недійсним умов цього договору, відсутні.

Також судом правильно встановлено, що страхова компанія мала підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, в зв’язку з чим правильно відмовив в задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що відповідачі примусили його укласти вказаний договір страхування, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Посилання апелянта на суперечливий зміст умов договору страхування та сертифікату до цього договору, щодо підстав отримання страхового відшкодування, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень укладеного сторонами договору.

Як вбачається із змісту цих документів, сертифікат є невід’ємною частиною договору. У сертифікаті дійсно передбачено можливість застосування франшизи до певних страхових випадків, в тому числі до тих, що настали з вини страхувальника. Разом з тим, поняття страхового випадку, винятки зі страхових випадків та обмеження страхування, в тому числі підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначені саме договором. Будь яких умов сплати страхового відшкодування лише на підставі сертифіката до договору страхування, ні сертифікат ні договір не містять.

Звільнення позивача від кримінальної відповідальності за скоєне ДТП, не може бути достатньою підставою для отримання ним страхового відшкодування, оскільки такі умови договором не передбачені.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського  суду Миколаївської області від 10 вересня 2010   року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                     Судді: