Справа № 22ц-8354/10                                                                                                  Головуючий у 1-й інстанції  Павлова Ж.П.

Категорія 46                                                                                                               Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

  Р І Ш Е Н Н Я

                                                             Іменем             України

16 листопада 2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючої: Базовкіної Т.М. ,

               суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М. ,

               при секретарі -  Кулик О.В.,

                        за участю позивача  ОСОБА_2,

                        представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Миколаєві  цивільну  справу

                                                         за   апеляційною  скаргою

                                               ОСОБА_2

на рішення  Заводського районного суду м. Миколаєва  від 13 вересня 2010 р. за   позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1\2 частину квартири ,

                                                            В С Т А Н О В И Л А :

              У грудня 2009 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

            Позивачка зазначала, що з жовтня 2002 р. вони з відповідачем проживали однією сім’єю. 30 серпня 2003 р. на його ім’я було придбано квартиру АДРЕСА_1. 13 вересня 2003 р. вони зареєстрували шлюб. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05  травня 2008 р. шлюб між ним  розірвано. Посилаючись на вимоги ст.ст.70,74 СК України, просила визнати спірне майно спільною сумісною власністю та виділити їй 1/2 частину вищевказаної  квартири.

           У судовому засіданні позивачка, посилаючись на викладені у позові обставина змінила свої вимоги та відповідно до положень ст.17 Закону України «Про власність»

(чинного на момент виникнення спірних відносин) просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1  як майно, що є спільною сумісною власністю.

            Рішенням Заводського районного суду  м. Миколаєва від 13 вересня  2010 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності  відмовлено.  

            В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи і вимогам закону.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.              

                  З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 13 вересня 2003 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

                  30 серпня 2003 р. за нотаріально посвідченим договором на ім’я ОСОБА_4 була  придбана квартиру АДРЕСА_1.

            Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що  саме по собі перебування  

сторін у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім’єю не є підставою для визнання спільною сумісною власністю нерухомого майна, придбаного на ім’я  особи, що є однією з сторін, якщо не встановлено, що це придбання є наслідком їх спільної праці.

      Однак з таким висновком погодитися не можна.

            Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону  України «Про власність» майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї є їх спільною сумісною власністю при доведеності факту створення спільної сумісної власності членів сім'ї.

             22 серпня 2003 р. за договором купівлі-продажу було продано  приміщення в комунальні квартирі житлового будинку АДРЕСА_2, яка належала в порядку спадкування ОСОБА_4 та його брату за 6026 грн., які були згодом витрачені на придбання спірної квартири. Дані обставини визнані ОСОБА_2 і в силу ст..61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

             Факт перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках, проживання однією сім’єю з жовтня 2002 р. по 13 вересня 2003 р. підтверджується  доданим  до  матеріалів справи копією договору дарування автомобіля, відповідно до якого 29 березня 2003 р. ОСОБА_5, батько позивачки, подарував ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль Opel Vectra, 1992 р.в.

             Приймаючи до уваги, що сторони проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, набували спільне майно,  тому спірна квартира є їхньою спільною власністю. Враховуючи, що квартиру, відповідно договору купівлі-продажу придбано за 19857 грн., із яких 6026 грн. є особистими коштами відповідача, то позивачці належить виділити у власність  35/100  часток спірної квартири, а відповідачеві  - 65/100 часток.((19857 – 6026) /2 = 6915.5 вартість частки кожного;  6915,5 + 6026 = 12941.5 вартість частки відповідача.)  

      За такого, рішення  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення  позовних  вимог.

      В силу ст..88 ЦПК України, стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 97 грн. судового збору,  40 грн. витрати по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, всього 137 грн.

       Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

             Рішення Заводського районного  суду м. Миколаєва від 13 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

             Визнати за ОСОБА_4 право власності на 65/100 частин квартири АДРЕСА_1.

             Визнати за ОСОБА_2 право власності на 35/100 частин квартири АДРЕСА_1.

              Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн.

            Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але  може бути оскаржена протягом двадцяти днів  в касаційному порядку.

         Головуючий

        Судді