Справа № 22ц-8350/10 Головуючий у 1-й інстанції Царюк Л.М.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М. ,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М. ,
при секретарі Шпонарській О.Ю. ,
за участю представника позивача - Бастикайтеса А.А ,
відповідача - ОСОБА_3,
представників відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2010 року
за позовом
Публічного акціонерного товариства „Фінанси та Кредит” (далі – ПАТ „Фінанси та Кредит”) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А:
У травня 2009 р. ПАТ «Фінанси та Кредит» звернувся в суд з позовом до ТОВ „ТрансЗерноПром”, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 05 листопада 2007 р. між ВАТ „Фінанси та Кредит”(нині ПАТ „Фінанси та Кредит” та ТОВ „ТрансЗерноПром” було укладено договір про кредитну лінію в формі овердрафту з лімітом овердрафтового обслуговування в розмірі 200 000 грн. на строк з 05 листопада 2007 р. по 04 листопада 2008 р. із відсотковою ставкою 17 % річних. Відповідно до додаткових угод від 21.04.2008 р. та 03.06.2008 р. до вищевказаного кредитного договору було змінено процентну ставку спочатку на 18% річних, а потім на 23% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором, 05 листопада 2007 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки. З врахуванням зміни процентної ставки за кредитним договором відповідні зміни було внесено і до вищевказаного договору поруки.
Відповідач ТОВ ”ТрансЗерноПром” не виконав зобов’язання за вказаним кредитним договором і станом на 21 квітня 2009 р. має заборгованість 218878 грн.68 коп.
Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Посилаючись на порушення договірних зобов’язань та солідарний обов’язок боржника та поручителя, остаточно Банк просив стягнути з ТОВ „ТрансЗерноПром” та ОСОБА_3 солідарно заборгованість у розмірі 225 361 грн.15 коп., з ТОВ ”ТрансЗерноПром” на користь позивача решту боргу у розмірі 5047 грн.22 коп. та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2010 р. позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно 221 475 грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором, з ТОВ”ТрансЗерноПром” на користь позивача 5047 грн.22 коп. заборгованості за прострочені відсотки, відповідно до додаткової угоди №2 від 03 червня 2008 р. та розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що має значення по справі та порушення норма матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідачку, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, 05 листопада 2007 р. між ВАТ „Фінанси та Кредит”(нині ПАТ „Фінанси та Кредит”) та ТОВ „ТрансЗерноПром” було укладено договір про кредитну лінію в формі овердрафту з лімітом овердрафтового обслуговування в розмірі 200 000 грн. на строк з 05 листопада 2007 р. по 04 листопада 2008 р. із відсотковою ставкою 17 % річних. Відповідно до додаткових угод від 21.04.2008 р. та 03.06.2008 р. до вищевказаного кредитного договору було змінено процентну ставку спочатку на 18% річних, а потім на 23% річних.
В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором, 05 листопада 2007 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки. Відповідно до п.2.1,2.2 даного договору, у випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об’ємі, що є позичальник, в тому числі по основному богу, сплаті щомісячних процентів та підвищених процентів, сплату комісійної винагороди, сплати неустойки за основним боргом та процентами, а також по відшкодуванню всіх збитків.
Згідно до додаткової угоди до договору поруки №1 від 21 квітня 2007 р та №2 від 03 червня 2007 р., змінено процентну ставку відповідно на 18% , та 23% річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором, суд виходив з того, що відповідач-боржинк та боржник-поручитель несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли в зв’язку з укладенням кредитного договору.
Між тим з даними доводами погодитися не можна.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
На підтвердження факту дотримання строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України, щодо пред’явлення вимоги до поручителя, ПАТ „Фінанси та Кредит” послався на лист від 03 квітня 2009 р. за №1-02/997, яким Банк пред’явив поручителю вимогу перерахувати суму заборгованості за кредитним договором від 05 листопада 2007 р.(а.с.26-27) та надав копію реєстру замовних листів, зданих на поштове відділення №1 03.04.2009 р.(а.с.28).
Приймаючи цей лист як належний доказ своєчасного пред’явлення вимоги Банку до поручителя, суд не звернув уваги та не встановив, чи отримано зазначену вимогу поручителем в порядку, визначеному Постановою Кабінету міністрів України №1155 від 17.08.2002 р. „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку”.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_3 вказаної вимоги банку, а тому таку вимогу не можна вважати пред’явленою.
Згідно з п.5.1договору поруки від 05 листопада 2007 р., порука припиняється з припиненням забезпечуваного нею зобов’язання; якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’явить вимогу до поручителя; порука припиняється і з інших підстав передбачених діючим законодавством України.
Тобто, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а вищезазначені умови припинення договору не можна розглядати як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено
За такого, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ „Фінанси та Кредит” пропустила строк пред’явлення вимоги до поручителя, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Слід зазначити, що посилання апелянта в скарзі на те, що вона як поручитель не тільки не давала згоди, а й не підписувала додаткові угоди до кредитного договору є вірними.
Згідно з ч.І ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідач укладав договір поруки на забезпечення виконання кредитної угоди від 05 листопада 2007 року, і не давала згоди як поручитель на укладення додаткової угоди №1 від 21 квітня 2008 р. та №2 від 03 червня 2008 р., за якими позичальник сплачує банку кошти з 21.04.2008 р. -18 відсотків річних, а з 03.06.2008 р.- 23 відсотки річних.
З наведеного вбачається, що мала місце зміна забезпеченого порукою зобов’язання із збільшенням обсягу відповідальності поручителя без погодження з ним. Беззаперечних та неспростовних доказів про наявність такої згоди позивач не подав. Тим більше, відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №951/02 від 05 травня 2010 р.(а.с.173-177), підписи від імені ОСОБА_3 у графі „за поручителя” додаткової угоди №1 від 21.04.2008 р. та додаткової угоди №2 від 03.06.2008 р. виконано не самою ОСОБА_3, а іншою особою.
З викладеного вбачається, що в силу ч.1 ст.559 договір поруки, укладений між Банком і ОСОБА_3 є припиненим у зв’язку із непред’явленням поручителю Банком вимоги у встановленні строки та збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Наведених вище обставин суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував, не застосував норм матеріального права, які підлягають застосуванню, тому дане рішення підлягає скасуванню в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Керуючись статтями 303, 308, 309,316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2010 року скасувати та ухвалите нове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства « Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – ВІДМОВИТИ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено на протязі двадцяти днів в касаційному порядку.
Головучий Судді