Судове рішення 22ц-8346/10 від 28.12.2010

Судове рішення #12746169

Справа № 22ц-8346/10 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого – Базовкіної Т.М. ,

суддів - Яворської Ж.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі – Шпонарській О.Ю. ,

за участю:

представника позивача – Глущенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2010 року

за позовом

Відкритого акціонерного товариства„Кредитпромбанк”(далі ВАТ „Кредитпромбанк”) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

та зустрічним позовом

ОСОБА_3 до ВАТ „Кредитпромбанк” про визнання кредитних договорів нікчемними, -

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2010 р. ВАТ "Кредитпромбанк" звернувся до суду з позовами до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позивач зазначав, що 04 серпня 2006 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком в сумі 3000 доларів СЩА терміном до 03 серпня 2008 р. включно зі сплатою 18% процентів річних. 28 грудня 2006 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком в сумі 1200 доларів СЩА терміном до 27 грудня 2008 р. включно зі сплатою 18% процентів річних. Між тим відповідачка свої зобов’язання належним чином за договорами не виконувала. Станом на 17.09.2009 р. заборгованість за договором від 04.08.06 р. становить 26723 грн.20 коп., а за договором від 28.12.2006 р. - 9855 грн.84 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 04.08.06 р. у розмірі 26723 грн.20 коп., за кредитним договором від 28.12.2006 р. - 9855 грн.84 коп.

ОСОБА_3 звернулася до суду зустрічним позовом до ВАТ „Кредитпромбанк” про визнання вищевказаних кредитних договорів нікчемними, оскільки Банком при укладання, кредитних договорів порушено вимоги ст.ст.11,19,21 Закону України „Про захист прав споживача”, а саме те, що споживача введено в оману та не надано інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.

Дані позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2010 р. позов ВАТ „Кредитпромбанк” задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04.08.06 р. у розмірі 26723 грн.20 коп., за кредитним договором від 28.12.2006 р. - 9855 грн.84 коп. та судові витрати. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалите нове: відмовити в задоволенні позову ВАТ „Кредитпромбанк”, задовольнивши її вимоги, посилаючись та порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 04 серпня 2006 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну карту №NK/209/LK в сумі 3000 доларів США терміном до 03 серпня 2008 р. включно зі сплатою 18% процентів річних.

28 грудня 2006 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком (далі ЛК за КР) під платіжну карту №NK/404/LK в сумі 1200 доларів СЩА терміном до 27 грудня 2008 р. включно зі сплатою 18% процентів річних.

Відповідно до п.1.2 цих договорів, позичальник використовує повністю або частково суму ЛК за КР, повертає грошові кошти в рамках ЛК за КР та сплачує проценти за його використання у строки та умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.6.1 договорів, за порушення строків повернення грошових коштів за ЛК та нарахованих процентів держатель сплачує Банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки за ЛК, встановленої п.1.1 цього договору, від суми простроченого платежу.

Між тим відповідачка свої зобов’язання належним чином за договорами не виконувала. Станом на 17.09.2009 р. заборгованість за договором від 04.08.06 р. становить 3340,40 доларів США, що за курсом НБУ складає 26723 грн.20 коп., в тому числі: 2739.07 доларів США заборгованість за встановленим лімітом кредитування; 601.33 долари США загальна сума пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів. Заборгованість за договором від 28 грудня 2006 р. на ту ж саму дату становить 1231.98 доларів США, що за курсом НБУ складає 9855 грн.84 коп., в тому числі : 1057.71 долари США – заборгованість за встановленим лімітом кредитування, 174.26 долари США – загальна сума пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Зазначені обставини є підставою для вимоги банком стягнення суми кредитних коштів, нарахованих процентів, інших платежів передбачених договором.

Встановивши викладені обставини, суд дійшов вірно висновку про те, що відповідачка порушила взяті на себе зобов’язання і у відповідності до ст.ст. 526, 589, 590, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України прийшов до висновку про задоволення вимог позивача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання вищевказаних кредитних договорів нікчемними, суд виходив з того, що ОСОБА_3 пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними заявами.

Між тим, з доводами суду погодитися не можна.

Відповідно до абз.3 п.11 роз’яснень Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судове рішення у цивільних справах», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання вищевказаних кредитних договорів нікчемними, ОСОБА_3 посилалася на те, що Банком при укладанні договорів було порушено вимоги:

- ст.11 цього ж Закону щодо ненадання інформації Банком при укладання договору

- ч.1 ст.19 Закону України „Про захист прав споживача”, щодо введення споживача в оману при укладені договору;

- встановлено невідповідність договорів вимогам ст.6 ЦК України, ст.15 Закону України ”Про захист прав споживача” та укладання їх без врахування вимог ст.ст.203,215,216, 236, 258, 593, 559 ЦК України та інших нормативних актів.

Згідно до вимог ст.11 Закону України „Про захист прав споживача” договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених з договором, а споживач зобов’язується повернути їх з врахуванням відсотків. Тобто , у наведеному Законі чітко прописна процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит та вартість послуги з оформленням договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення.

Правила про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджена Постановою правління Національного Банку України 25 травня 2007 р. за №541/13808.

Із змісту вищезазначених договорів, де викладені умови, вбачається, що в ньому зазначена вся інформація, визначена ст.11 Закону України «Про захист прав споживача».

Уклавши договори, ОСОБА_3 своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цих Договорів, підтвердила свої права та обов’язки за цими договорами і погодилася з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цих договорів, та що всі умови даних договору їй цілком зрозумілі і вважає їх справедливими по відношенні до неї, намагалася їх виконувати, що підтверджується доданим до справи розрахунком заборгованості та не вважала їх нікчемним.

Оскільки позивачем було надано передбачену Законом України « Про захист прав споживачів» інформацію, за такого судова колегія вважає, що відповідачка не була введена в оману щодо істотних умов договору.

За такого позов ОСОБА_3 є необґрунтованим, а тому саме з цих підстав слід відмовити у його задоволенні.

Так як висновки суду не відповідають вимогам матеріального закону, то відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитних договорів нікчемними за безпідставністю.

Відповідно до роз’яснень п.18 Пленуму Верховного суду України «№12 від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», законне, обґрунтоване та правильне по суті рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань. За такого посилання відповідачки у апеляційній скарзі на те ,що позовну заяву подано з порушенням вимог ст..ст.119,120 ЦПК України є безпідставним, оскільки даний недолік не призвів до порушення основних принців цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів, осіб які беруть участь у справі і не впливають суть ухваленого рішення.

Доводи апелянта в скарзі про те, що при укладанні кредитних договорів було порушено вимоги Закону України” Про захист прав споживача”, умови договорів є несприятливим для споживача, суд вважає їх безпідставними, так як порушень даним договором інтересів ОСОБА_3 як споживача не встановлено.

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати і постановити нове рішення.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 до ВАТ „Кредитпромбанк” про визнання кредитного договору про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну карту №NK/209/LK від 04 серпня 2006 р., кредитного договору про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну карту №NK/404/LK від 28 грудня 2006 р. відмовити за безпідставністю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено на протязі двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий

Судді