Справа 22ц – 8312/10 р. Суддя першої інстанції: Непша О.І.
Категорія 42 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
У Х В А Л А
Іменем України
22 грудня 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенко О.І.,
суддів: Шолох З.Л.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Богуславській О.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3С, відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційні скарги
ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2010 року по справі за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про
виселення без надання іншого житлового приміщення
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також і в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. З її дозволу за усною домовленістю в даній квартирі проживав її син зі своєю сім’єю, а саме дружиною ОСОБА_5 її донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_4 та неповнолітньою донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки син розірвав шлюб з відповідачкою і в даній квартирі не мешкає з 2006 року, позивачка повідомила відповідачів про виселення з належної їй квартири, однак останні продовжують безпідставно в ній проживати, просила виселити відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2010 року позов задоволено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 просять вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, на підставі договору купівлі продажу від 19 березня 1996 року ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).
З дозволу позивачки, як власниці, в зазначеній квартирі з травня 1996 року мешкав її син ОСОБА_7 та його сім’я: дружина ОСОБА_5, їхня спільна неповнолітня донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька дружини від першого шлюбу ОСОБА_4 Місце проживання вказаних осіб зареєстровано в зазначеному житловому приміщенні (а.с. 15).
Таким чином між позивачкою ОСОБА_2 (наймодавець) та ОСОБА_7 (наймач) було в усній формі укладено договір найму на невизначений строк. Тому, як випливає з вказаного договору, відповідачі в даній квартирі мешкають як члени сім’ї наймача.
За рішенням суду від 24 травня 2006 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано, про що 15 листопада 2007 року видане свідоцтво (а.с. 14).
Після розірвання шлюбу наймач спірного житлового приміщення ОСОБА_7 знявся з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та виселився з даного житлового приміщення, де залишилися мешкати відповідачі.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 168 ЖК України договір найму житлового приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо житлове приміщення, яке займають наймачі, необхідне для проживання йому та членам його сім’ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Аналогічні положення передбачені і ч. 3 ст. 825 ЦК України, де строк попередження встановлено два місяці.
На виконання наведених вимог закону 6 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_2, як наймодавець, передала, через нотаріуса, відповідачам заяву про розірвання з ними договору найму житлового приміщення та необхідність виселення з даної квартири, оскільки вказане житло необхідне для її проживання та членів її сім’ї. В подальшому відповідачі були повідомлені про таке також і телеграмами (а.с. 17, 23).
Оскільки строк попередження, передбачений наведеними правовими нормами, сплинув, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування наслідків розірвання договору найму, які передбачені ст. 826 ЦК України, та виселив відповідачів з займаного ними житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Доводи апеляційної скарги про наявність рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2010 року, яким фактично вирішено такий же спір між тими ж сторонами, не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення ухвалено по спору між тими ж сторонами, однак за позовом про виселення з інших підстав, а саме як тимчасових мешканців. Тому цей спір не є тотожнім.
Також є безпідставними посилання апелянтів на необхідність попереднього вирішення спору щодо розірвання договору та ухвалення відповідного судового рішення, оскільки з наведеної ч. 3 ст. 825 ЦК України слідує, що для розірвання договору необхідна вимога про таке наймодавця. Як зазначено вище, така вимога була направлена відповідачам.
Зазначення апелянтів щодо недоведеності необхідності спірного житлового приміщення для власного проживання позивачки та членів її сім’ї, також є безпідставними. Оскільки проживання в квартирі розташованій на другому поверсі вочевидь є більш прийнятним для людей пенсійного віку та які мають вади із здоров’ям, порівняно з шостим поверхом, де мешкає позивачка зі своїм чоловіком на даний час (а.с. 9-11).
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, судова колегія дійшла висновку про відповідність його вимогам матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим підстави для зміни чи скасування даного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України , судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2010 року залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий
Судді