Справа № 22ц-7462/10 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю позивачки ОСОБА_2,
апелянта ОСОБА_3,
її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6
на рішення
Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про встановлення факту, що має юридичне значення,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_7 та неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, про встановлення факту, що має юридичне значення - проживання з ОСОБА_9 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2001 року по 26 травня 2009 року, тобто по день його смерті.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті ОСОБА_9, з яким вона проживала однією сім’єю, залишилося спадкове майно, спадкоємцями якого є його мати - ОСОБА_7 та їх неповнолітній син ОСОБА_8. Обидва вони не можуть оформити спадщину, перша за віком та станом здоров’я, а син в силу віку. Встановлення вказаного факту необхідно їй для оформлення спадщини, а також здійснення представництва згаданих осіб.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2010 року позов задоволений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, колишня дружина ОСОБА_9, діючи в інтересах двох неповнолітніх дітей її та ОСОБА_9, просить скасувати рішення суду, а справу повернути на новий розгляд. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
ОСОБА_3 при розгляді справи за апеляційною скаргою покладається на думку суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що встановлення факту проживання позивачки однією сім’ю з ОСОБА_9 породжує для неї юридичні наслідки, оскільки надає можливість представляти спадкові інтереси її сина та матері спадкодавця.
Проте з висновками суду погодитися не можна.
У відповідності до ст. 256 ЦПК України розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна, або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
При цьому у випадку, якщо встановлення підвідомчого суду факту пов’язано з вирішенням спору про право, питання про наявність чи відсутність факту, що має юридичне значення вирішується разом з вимогами про наявність чи відсутність права.
На викладені обставини суд уваги не звернув.
Тоді як, встановлення вказаного позивачкою факту не породжує юридичних прав чи обов’язків для неї, а законодавством України врегульовано порядок представництва, в тому числі неповнолітніх дітей (глава 17 ЦК України).
Висновки колегії суддів підтверджуються змістом позову , а також рішенням суду. Так, суд розглянувши вимоги в позовному провадженні не зазначив, як і позивачка, між ким виник спір і з приводу чого.
Встановлення вказаного факту, за поясненнями позивачки в апеляційному суді, могло бути пов’язаним з питанням успадкування нею майна ОСОБА_9 Однак позивачка не є спадкоємцем першої черги. Тому встановлення вказаного нею факту не породжує у неї прав на спадкове майно в порядку спадкування.
З інших підстав позивачка не просила встановити факт, що має юридичне значення.
За такого, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовної заяви у суду не було.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: