Справа № 22ц- 7439/10 Головуючий у 1-й інстанції Богатирчук Г.А.
Категорія 48 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_2,
її представника ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення
Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 600 грн. щомісячно додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка посилалася на те, що з серпня 2008 року їх з відповідачем син навчається на платній основі в Миколаївському торгово – економічному кооперативному технікумі, на денній формі. Вартість навчання складає 3645 грн. на рік, що є додатковими витратами на утримання дитини, які відповідач відмовляється нести.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2010 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто по 300 грн. щомісяця додаткових витрат на час навчання сина ОСОБА_5 у технікумі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним,оскільки суд не врахував, що він вже сплачує аліменти на утримання дитини і не має можливості сплачувати додатково на утримання дитини по 300 грн. щомісяця.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 1992 року перебували у шлюбі від якого мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2006 році шлюб між сторонами розірвано, діти проживають з позивачкою. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2006 року з відповідача на користь позивачки на утримання двох синів стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
З 8 серпня 2008 року ОСОБА_5, який є ще неповнолітнім, поступив на денну, платну форму навчання в Миколаївський торгово – економічний технікум. Загальна вартість навчання за договором за 2008 – 2009 роки складає 3645 грн., а за 2009 -2010 роки - 4374 грн. Позивачка у 2008 - 2009 роках сплатила за навчання 5095 грн. , що є її додатковими витратами на утримання неповнолітнього сина.
У зв’язку з чим, суд дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути частину понесених нею додаткових витрат на утримання ОСОБА_5.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду щодо порядку та розміру стягнення додаткових витрат, які судом необґрунтовано визначені як щомісячні виплати.
Як було згадано вище, реальні додаткові витрати позивачки склали 5095 грн. В цю суму не включаються благодійні внески. Входячи з принципу рівності обов’язків батьків по утриманню дитини та положень ст. 185 ЦК України, половину вказаних витрат повинен нести відповідач, що складає 2547 грн. 50 коп.
На ці обставини справи та вимоги матеріального права суд уваги не звернув, та визначив порядок стягнення додаткових витрат на утримання сина щомісячно, на весь період його навчання, в тому числі і після досягнення ОСОБА_5 повноліття. Тоді як у зв’язку з продовженням навчання повнолітнього сина дочки, стягуються аліменти в порядку, передбаченому ст. 199 СК України.
Виходячи з викладеного колегія судів вважає, що рішення суду в частині стягнення додаткових витрат у відповідності з п.3 ч. 1 ст. 309 УПК України необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Посилання апелянта на те, що він вже сплачує аліменти, не може бути взятим до уваги. Участь у додаткових витратах на дитину, як це виходить з вимог ст. 185 СК України, є не правом, а обов’язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах. Обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору, що й зроблено колегією суддів.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2010 року в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасувати та ухвалити нове рішення .
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2547 грн. 50 коп. додаткових витрат на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_5, проведених ОСОБА_2 за період з 13 серпня 2008 року по 8 вересня 2009 року, у зв’язку з навчанням ОСОБА_5.
Вказане рішення в частині розподілу судових витрат залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України.
Головуючий:
Судді: