Справа № 22ц-7431/10 Головуючий суду першої інстанції – Гаврасієнко В.О.
Категорія 44 Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О .
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі – Меріковій Д.В.,
за участю: позивачки – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2010 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
У червні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивачка зазначала, що квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані вона зі своїми неповнолітніми дітьми та відповідач. Однак, останній в спірній квартирі з січня 2006 р. не проживає без поважних причин.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила визнати відповідача такими, що втратили право користування житловим приміщенням в спірній квартирі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що позивачка перешкоджає йому користуватися спірною квартирою.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2010 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки наданим нею доказам, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Відповідно до положень ст. 71, 72 ЖК України, особа може бути визнано такою, що втратила право користування жилим приміщення в разі її відсутності понад шість місяців без поважних причин .
Так судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано з правом на проживання чотири особи: ОСОБА_2, її неповнолітні діти – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 а також відповідач – ОСОБА_4
Відповідач з січня 2006 р. в зазначеній квартирі не проживає, внаслідок того, що між ним та позивачкою виникають конфлікти, що не заперечували сторони в судовому засіданні.
Крім того, спірна квартира складається з двох житлових кімнат, в яких проживає позивачка зі своїм чоловіком та двоє неповнолітніх дітей, а тому відповідач не має реальної можливості проживати в цій квартирі.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач в спірній квартирі не проживає з поважних причин, а тому відсутні підстави вважати його таким, що втратив право користування цією квартирою.
Посилання позивачки на наявність акту про не проживання відповідача в спірній квартирі понад шість місяців та пояснення свідка ОСОБА_7, не можуть бути підставою для задоволення вимог позивачки, оскільки причини не проживання відповідача в спірній квартирі є поважними.
Не можна взяти до уваги і пояснення свідків ОСОБА_8, оскільки він є чоловіком позивачки та має інтерес до спірної квартири.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: