Справа № 22ц-7428/10 Суддя першої інстанції: Разумовська О.Г.
категорія 42 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В. ,
за участю: представника позивача Летучої С.В.,
відповідачів ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_4 та ОСОБА_6
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2010 року
за позовом
виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Намив-1» (далі – ТОВ «Намив-1»), служба у справах неповнолітніх Миколаївської міської ради, про виселення, та
зустрічними позовами
ОСОБА_4 до виконкому Миколаївської міської ради, третя особа – ТОВ «Намив-1», про визнання права користування жилим приміщенням, та
ОСОБА_6 до виконкому Миколаївської міської ради, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_7, ТОВ «Намив-1», про визнання права користування жилим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року в иконком Миколаївської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_4 про виселення.
Позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована і не службова. Відповідальним квартиронаймачем була ОСОБА_8, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2005 році в квартиру самовільно вселилась відповідачка.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд висилити її з квартири на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України.
В судовому засіданні позивач уточнив позов, та посилаючись на те, що відповідачка самовільно вселилась в спірну квартиру разом з сином ОСОБА_6, а також вселила в квартиру сестру ОСОБА_7 з неповнолітнім ОСОБА_9, просив суд виселити вказаних осіб із цієї квартири.
В серпні 2008 року ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом про визнання права користування спірною квартирою, посилаючись на те, що проживала в квартирі з 1984 року з ОСОБА_8, як одна сім’я, а тому вважає що набула таке право.
В квітні 2010 року із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_6, який також просив визнати за ним право користування спірною квартирою.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2010 року позов в иконкому Миколаївської міської ради задоволено, а в задоволенні зустрічних позовів відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в иконкому Миколаївської міської ради та задовольнити зустрічні позови.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_8, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2005 році в квартиру вселилась ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_6
Будь-яких правових підстав для вселення відповідачка не мала.
Крім того, в 2006 році в цю квартиру вселилась сестра ОСОБА_4 – ОСОБА_7 з неповнолітнім сином ОСОБА_9
Встановивши, що відповідачі вселились в спірну квартиру без правової підстави, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вони вселились самовільно і підлягають виселенню за правилами ч. 3 ст. 116 ЖК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що вона набула права користування спірною квартирою як член сім ’ ї попереднього наймача квартири , не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження таких обставин апелянт не надала .
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про набуття ним права користування квартирою через те, що вони з матір’ю проживають в квартирі тривалий час та сплачують комунальні платежі. Вказані обставини не мають правового значення при вирішенні позову про виселення за правилами ч. 3 ст. 116 ЖК України
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційні скарги не містять. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: