Справа № 22ц-7402/10                            Головуючий суду першої інстанції – Подзігун Г.В.          Категорія    31                                   Суддя доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О .

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 листопада 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого – Данилової О.О.,

    суддів –   Лівінського  І.В.,   Шаманської Н.О.,

    при секретарі – Величковській В.С.,  

    за участю:    представника  позивача – Олійника Я.Ю.,  відповідача –ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

                                               ОСОБА_3

на   рішення  Центрального  районного суду  м. Миколаєва   від  24 червня 2010 р.,  ухваленого за позовом

Управління Служби безпеки України в Миколаївській області

 ( далі –  УСБУ  в Миколаївській області)

до

ОСОБА_3

про відшкодування матеріальної шкоди,

                                                              в с т а н о в и л а:

    У жовтні 2009 р. УСБУ  в Миколаївській області  звернулося  з позовом до ОСОБА_3  про відшкодування  матеріальної шкоди.                                                                                                                                    

Позивач зазначав, що 12 червня 2007 р водій УСБУ у Миколаївській області  ОСОБА_3, керуючи службовим автомобілем «Nissan Maxima», р/номер НОМЕР_1 на ділянці 176 км автошляху «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі с. Шевченково Жовтневого району Миколаївської області  порушив правила безпеки дорожнього руху  через залізничний переїзд, що передбачені  п.п. 20.2, 20.3, 20.4, 20.5, 20.7 Правила  дорожнього руху, внаслідок чого вказаний автомобіль  зіткнувся з тепловозом 2ТЄ10 УТ 0073.

Посилаючись на те, що в результаті протиправних дій відповідача,  позивачу завдано матеріальну шкоду,  позивач просив стягнути з відповідачки 71630 грн. 05 коп.  заподіяної  матеріальної шкоди.

    Рішенням Центрального районного  суду м. Миколаєва від  24 червня 2010 р. позов задоволено.  Стягнуто з ОСОБА_3 на користь УСБУ в Миколаївській області 71630 грн. 05 коп. матеріальної шкоди. Зобов’язано УСБУ  в Миколаївській області після отримання  від ОСОБА_3 компенсації шкоди  передати йому  автомобіль  «Nissan Maxima», р/ номер НОМЕР_1. Розподілені судові витрати.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що УСБУ в Миколаївській області не є належним позивачем по справі, а також на порушення судом норм процесуального законодавства, просив рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд.  

    Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши  матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає  частковому задоволенню, на підставі наступного.

    Постановляючи рішення про  задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями   відповідача,  позивачу  завдано  матеріальну шкоду,  яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі відповідно до ст. 1166 ЦК України.  

    Між тим,  з таким висновком  погодитися не можна, виходячи з наступного.

    Передбачені статтею 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов’язаннях.

    Разом з тим, підстави, умови, порядок, межі й розмір відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі встановлені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим  постановою Верховної Ради України  № 243/95-ВР від 23 червня 1995 р.

(далі – Положення)  

    З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_3  проходив військову службу в Службі безпеки України з 17 жовтня 1997 р., мав звання прапорщика  та був призначений на посаду водія гаражу адміністративно-господарського відділу.

Згідно наказу № 27/дск від 31 січня 2007 р.  з метою раціонального і економічного використання паливно-мастильних матеріалів та моторесурсу, максимального задоволення потреб оперативних та інших підрозділів з  урахуванням їх запитів, посилення контролю  за цілеспрямованим використанням автотранспорту при вирішенні оперативно - службових завдань, автомобіль «Nissan Maxima», р/ номер НОМЕР_1 був закріплений за відповідачем.

12 червня 2007 р. відповідач, керуючи зазначеним  автомобілем на ділянці 176 км автошляху «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі с. Шевченково Жовтневого району Миколаївської області  порушив правила безпеки дорожнього руху  через залізничний переїзд, що передбачені  п.п. 20.2, 20.3, 20.4, 20.5, 20.7 Правила  дорожнього руху, внаслідок чого вказаний автомобіль  зіткнувся з тепловозом 2ТЄ10 УТ 0073.

В результаті дорожньо-транспортної події загинув пасажир автомобіля начальник Управління СБУ в Миколаївській області  полковник ОСОБА_5, а службовий автомобіль  отримав механічні пошкодження.

26 жовтня 2007 р. вироком Військового місцевого суду Миколаївського гарнізону   відповідача визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме  в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до висновку Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту № 4637 від 10 серпня 2007 р.  сума матеріальних збитків, завданих позивачу в  результаті пошкодження службового автомобіля складає 71630 грн. 05 коп.

Згідно  ч. 3  п. 10 Положення  за пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям в  особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Таким чином,   за шкоду, заподіяну державі пошкодженням майна,  відповідач повинен нести обмежену  матеріальну відповідальність  в розмірі тримісячного грошового забезпечення, що складає 4525 грн. 50 коп. (1508 грн. 50 коп. грошове забезпечення за останній повний місяць, що передував звільненню х 3 = 4525 грн. 50 коп.) та час, протягом якого відповідача може бути притягнуто до матеріальної відповідальності позивачем не пропущено.

 Посилання позивача  на те, що відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність, оскільки його дії мають ознаки злочину, колегія суддів не може взяти до уваги.

 Так, згідно вироку Військового місцевого суду Миколаївського гарнізону   ОСОБА_3  визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,  а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення смерті потерпілого. Обвинувачення за необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України)  органами досудового слідства ОСОБА_3 не пред’являлось.  

Отже, дії відповідача мають ознаки  злочину, який   не стосується пошкодження державного майна, що і стало підставою для залишення  цивільного позову УСБУ  в Миколаївській області до ОСОБА_3  в кримінальній справі без розгляду ( а.с.17-22).

 Оскільки  суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та вимоги закону та  неправильно застосував норми матеріального права, поклавши на відповідача  повну матеріальну відповідальність за завдану позивачу шкоду, судове рішення  відповідно до п.  4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача тримісячного грошового утримання,відповідно до  ч. 3  п. 10 Положення.

Доводи апелянта стосовно того, що УСБУ в Миколаївській області не є належним позивачем по справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки  пошкоджений  відповідачем автомобіль «Nissan Maxima», р/ номер НОМЕР_1, знаходився у позивача в оперативному користуванні,  а тому саме УСБУ в Миколаївській області є володільцем зазначеного транспортного засобу.

Твердження відповідача про те, що позивачу взагалі не завдано матеріальної шкоди, є хибними та спростовуються висновком  Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту № 4637 від 10 серпня 2007 р.

Посилання апелянта на порушення судом правил підсудності не мають правового значення, оскільки не  можуть  бути підставою для скасування судового рішення.

 Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 51 грн. судового збору.    

Керуючись ст. ст. 303, 307,  п. 4 ч. 1  ст. 309,  316 ЦПК України, колегія суддів

                                                               в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3   задовольнити частково.

Рішення   Центрального  районного  суду    м. Миколаєва    від   24  червня 2010 р.

скасувати  та ухвалити нове рішення.

    Позов Управління Служби безпеки України в Миколаївській області задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління Служби безпеки Украйни в Миколаївській області  4525 грн. 50 коп.  матеріальної шкоди.

    Стягнути з ОСОБА_3  на користь держави 51 грн. судового збору.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду  касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: