Справа № 22 ц - 7079 /10 Головуючий у першій інстанції – Молчанов О.Г.
Категорія: 5 С уддя-доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі: Калашниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві, без участі сторін, цивільну справу за апеляційною скаргою
державного підприємства «Макіїввугілля»
на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25
жовтня 2007 р. у справі за позовом
ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7
ОСОБА_8,
ОСОБА_9
до
товариства з обмеженою відповідальністю приватного підприємства «Южторгстрой»
(далі – ТОВ ПП «Южторгстрой»),
Голопристанського відділу земельних ресурсів,
про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2007 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ТОВ ПП «Южторгстрой», Голопристанського відділу земельних ресурсів про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності.
Позивачі зазначали, що 20 квітня 2007 р. між ними та відповідачем було укладено попередній договір про купівлю – продаж 2-х поверхового жилого приміщення загальною площею 216 кв.м. в смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, яке розташовано на земельній ділянці площею 0,75 га. Згідно умов цього договору сторони зобов’язалися укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу у триденний строк з моменту здійснення розрахунку за майно та його передачі позивачам за відповідним актом. Умови попереднього договору купівлі-продажу сторонами виконані. Проте, відповідач ухиляється від укладання та нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу.
Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили визнати договір купівлі-продажу зазначеного приміщення укладеним, визнати за ними право власності на зазначені будівлі в рівних частках та зобов’язати Голопристанський відділ земельних ресурсів видати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2007 р. позов задоволено. Визнано укладеним договір купівлі-продажу від 20 квітня 2007 р. між позивачами та відповідачем. За позивачами визнано право власності на 2-х поверхове жиле приміщення загальною площею 216 кв.м., розташоване в смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області на земельній ділянці площею 0,75 га. Зобов’язано Голопристанський відділ земельних ресурсів Херсонської області видати Державний акт на право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.
Ухвалою того ж суду від 12 грудня 2007 р. виправлено описку в зазначеному рішенні. Змінено площу житлового приміщення з 216,0 кв.м. на 460,0 кв.м., та зазначено, що об’єкт нерухомості розташований на по вул. Морській в смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.
В апеляційній скарзі ДП «Макіїввугілля», посилаючись на те, що спірний об’єкт є об’єктом незакінченого будівництва, який належить ВП «Шахти Бутівська» ДП «Макіїввугілля» та розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні зазначеного підприємства згідно державного акту на постійне користування земельною ділянкою, просив рішення суду скасувати.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачами та відповідачем виконані умови попереднього договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2007 р., за яким позивачі придбали 2-х поверхове жиле приміщення загальною площею 460 кв.м, яке розташоване по вул. Морскій в смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, а тому визнав цей договір укладеним та визнав за позивачами право власності на спірне майно.
Між тим, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Отже, правила цією норми можуть бути застосовані тоді, коли момент вчинення правочину пов’язаний з моментом нотаріального посвідчення.
Згідно вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Моментом укладення такого договору відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України є його державна реєстрація.
З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2007 р. між позивачами та відповідачем було укладено попередній договір про купівлю – продаж 2-х поверхового жилого приміщення загальною площею 216 кв.м в смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,75 га. Згідно умов цього договору сторони зобов’язалися укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу у триденний строк з моменту здійснення розрахунку за майно та його передачі позивачам за відповідним актом. Позивачі розрахувались за придбане майно, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Оскільки момент вчинення договору купівлі-продажу нерухомого майна пов’язується з його державною реєстрацією, а договір купівлі-продажу між сторонами не укладався, цей договір є не укладеним, тому правила ч. 2 ст. 220 ЦК України застосовані бути не можуть (п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та вимоги закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених ст. 220 ЦК України для визнання угоди дійсною та покладення обов’язку на Голопристанський відділ земельних ресурсів Херсонської області видати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,75 га.
Крім того, розглядаючи справу про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташовано в Голопристанському районі Херсонської області, суд першої інстанції грубо порушив норми ст. 114 ЦПК України щодо виключної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна. З цього приводу колегією суддів постановлено окрему ухвалу.
Таким чином рішення суду, яке постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову на підставі вищевикладених обставин.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивачів підлягає стягненню 242 грн. 85 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Макіїввугілля» задовольнити.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2007 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
до товариства з обмеженою відповідальністю приватного підприємства «Южторгстрой»
про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь держави по 242 грн. 85 коп. судового збору з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції
Головуючий:
Суддя: