Справа № 22ц-6974/10                             Головуючий суду першої інстанції – Висоцька Г.А.          

Категорія    44                                    Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 грудня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого -   Данилової О.О.,  

    суддів -   Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

    при секретарі  - Калашниковій А.М.,  

    за участю: позивача – ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

                                                ОСОБА_3

на рішення  Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області   від  27 травня    2010 р.,  ухваленого за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про усунення перешкод у здійсненні права власності,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 р.  ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позивач зазначав, що 24 квітня 2007 р. на прилюдних торгах з реалізації нерухомого  майна придбав житловий будинок АДРЕСА_1, який належав відповідачці. З червня 2007 р. по теперішній час відповідачка не бажає добровільно звільнити житло та знятися з реєстрації.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив виселити   ОСОБА_3  з будинку АДРЕСА_1  та зобов’язати відділ громадянства, імміграції  і реєстрації фізичних осіб при Вознесенському МРВ УМВС України в Миколаївській області зняти відповідачку з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 27 травня 2010 р.  позов задоволено. Постановлено виселити ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1. Зобов’язано сектор громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб при Вознесенському МРВ УМВС України в Миколаївській області зняти з реєстраційного обліку  ОСОБА_3 за адресою  АДРЕСА_1. Розподілені судові витрати.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що при винесенні рішення суд не врахував, що вона є власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, а також розглянув справу у її відсутність та  відсутність її доньки, яка також проживає в спірному будинку, просила  рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

 Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення позивача,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає   задоволенню, на підставі наступного.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб  і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У випадку порушення його прав, не пов’язаного з позбавленням права власності, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні.

В разі, коли такі перешкоди полягають у неправомірному користуванні житлом власника, або іншим належним йому приміщенням для цілей проживання, останній вправі, відповідно до положень  житлового законодавства, вимагати виселення із належного йому приміщення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1,  що підтверджується свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом від 17 травня 2007 р. про придбання будинку на прилюдних торгах (а.с.5) та витягом з реєстру про  реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.7).

Відповідачка  проживає в спірному будинку, як колишня власниця.  

Оскільки договір про користування спірним будинком між сторонами не укладався, ОСОБА_3 не набула  самостійного права користування житлом, яке належить іншій особі, а тому має статус тимчасового мешканця.

Правовий статус тимчасових мешканців жилих приміщень не залежить від виду житлового фонду, а тому  до спірних правовідносин можуть застосовуватись за аналогією закону норми права, які регулюють подібні за змістом житлові правовідносини, а саме ст. 98 ЖК України.

Таким чином, ОСОБА_3, як тимчасовий мешканець житлового приміщення, яке належить позивачу, підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення, відповідно до ст. 98 ЖК України.

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір послався на положення ч. 3 ст. 116 ЖК України, яка не регулює спірні правовідносини, рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України  слід зміни та вважати нормою, за якою розглянуто справу, правила ст. 98 ЖК України.

Вирішення спору за правилами цієї норми не є виходом за межі позову, оскільки підставами позову  є фактичні обставини, які зазначає позивач, а не норма, на яку він посилається.        

Посилання апелянта на те, що вона є власником земельної ділянки на якої розташований спірний будинок не мають правового значення для виселення відповідачки із зазначеного будинку.

    Розгляд справи без участі  відповідачки  та її доньки, при відсутності доказів, що мають значення для вирішення спору,  не можуть бути достатньою  підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином,  вимоги до її доньки про виселення позивачем не заявлялись.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                             в и р і ш и л а:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити.

    Рішення Вознесенського міськрайонного суду  Миколаївської області   від  27 травня  2010 р. змінити.

    Вважати нормою за якою розглянуто справу правила ст. 98 ЖК України.

    В іншій частині рішення залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до  суду касаційної інстанції.

Головуючий:.

Судді :