Справа № 22ц-6541/10                            Головуючий суду першої інстанції – Біцюк А.В.          

Категорія:   45                                    Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О .  

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4  листопада   2010  р.  колегія  суддів  судової  палати  в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого:   Данилової О.О.,  

    суддів:   Лівінського І.В.,     Шаманської Н.О.,

    при секретарі:  Величковській В.С.,

    за участю    представника позивача  - Ляшенка М.Д., відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх представника – ОСОБА_5,  

    розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю „Сила росту”

(далі – ТОВ «Сила росту»)

    на рішення  Казанківського  районного суду Миколаївської області   від 27 квітня 2010 р. ухваленого за позовами

ТОВ  «Сила росту»

  до

  ОСОБА_4,

   ОСОБА_3  

   про визнання договорів оренди земельних ділянок  дійсними,

                                                                в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2008 р. ТОВ „Сила росту”  звернулась з позовами  до  ОСОБА_4 та ОСОБА_3   про визнання договорів оренди  земельних ділянок дійсними.

    Позивач зазначав, що 13 квітня 2007 р.  між ним та відповідачами були укладені договори оренди, належних  їм  земельних  ділянок,  площею 6,94 га, кожній, які  розташовані на території Казанківської селищної ради. Зазначені договори були укладені на відкладальних умовах та досягнуто згоди, що після оформлення спадщини та отримання  державних актів на земельні ділянки документи  будуть надані  ТОВ „Сила росту” для подальшої реєстрації. Проте, відповідачі свій обов’язок  не виконали та не передали позивачу державні акти для здійснення державної реєстрації договорів оренди  земельних ділянок, а напроти забажали забрати свої земельні ділянки для самостійного обробітку всупереч домовленостям.

    Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати договори оренди земельних  ділянок від 13 квітня 2007 р., укладені між ТОВ „Сила росту” та ОСОБА_4 а також між ТОВ «Сила росту»  та ОСОБА_3 дійсними, зобов’язати Миколаївський обласний Державний кадастровий центр зареєструвати договори  оренди земельних ділянок, що є особистою власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3  на умовах, викладених в договорі від 13 квітня 2007 р.

    Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2009 р. зазначені позови об’єднані в одне провадження.

    Рішенням цього ж суду від 27 квітня 2010 р. в  позові відмовлено. Розподілені судові витрати.

    В апеляційній скарзі ТОВ „Сила росту”, посилаючись на неправильне  застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.  

    Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

    Так, зі змісту  ч. 2 ст. 220 ЦК України  вбачається, що  ця норма не може бути застосована щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України, пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України  № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Статтями 18, 20 Закону «Про оренду землі» передбачено, що договір  оренди землі підлягає державній реєстрації і  набирає чинності   після його державної реєстрації.

  З наданих позивачем договорів оренди земельних ділянок з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбачається, що  ці договори не зареєстровані  у відділі земельних ресурсів.  Зазначене підтверджується довідками відділу земельних ресурсів  Казанківського району Миколаївської області.

      Отже, зазначені договори не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

     За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не можна визнати дійсним неукладений правочин та зобов’язати зареєструвати договір оренди земельної ділянки, а тому вірно відмовив позивачу в задоволені цих вимог.

    Доводи апелянта про те, що на час укладання договорів оренди земельних ділянок відповідачі не мали правовстановлюючих документів, підтверджуючих їх право власності  земельними ділянками, що унеможливлювало їх державну реєстрацію, не мають правового значення, оскільки   сторони не досягли всіх  істотних умов договору, а тому ці договори не можна      вважати дійсними.

Разом з цим, вирішуючи питання про  стягнення з ТОВ «Сила росту» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3  3000 грн. витрат на правову допомогу кожній, суд першої інстанції взявши до уваги договори  про надання  правової  допомоги не  дав оцінку  справедливості таких розрахунків, враховуючи безспірність заперечень відповідачів на час укладання договору.  

 Проте, з таким  розрахунком в повній мірі погодитись не можна.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою  правової допомоги адвоката або  іншого фахівця в галузі  права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

 Так, постановою КМ України від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом  цивільних  та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави № 590 (далі -  Постанова) встановлено, що граничний розмір  компенсації витрат на правову допомогу  стороні не повинен перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

    З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу відповідачам надавав адвоката ОСОБА_6 (свідоцтво про право на зайняття  адвокатською діяльністю  № 175, видане Кіровоградською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 5 лютого 1998 р.). 16 лютого 2010 р. між сторонами укладено договори на надання правової допомоги (а.с.  298, 300). Адвокатом підготовлено заяви про уточнення  предмета та підстав позову  та 27 квітня 2010 р.  приймав участь у судовому засіданні суду першої інстанції (а.с. 307-311) та приймав участь у засіданні судової колегії  по цивільним справам апеляційного суду Миколаївської області.  

    Враховуючи кількість годин,  необхідних для підготовки до участі у судовому засіданні – 2 години, у тому числі складання уточнень позовних вимог,  участь у судовому засіданні суду першої інстанції   ( 27 квітня 2010 р. з 13.36 до 15.28) - 3 години та участь у засіданні суду апеляційної інстанції – 1 година, компенсація витрат відповідачам на правову допомогу складає по 1122 грн. кожній (937 х  40%  = 374 грн. х 6 години = 2244 грн. : 2 =1122 грн.).

    За таких обставин, рішення суду в частині стягнення судових витрат на правову допомогу слід змінити, зменшивши стягнення з ТОВ «Сила росту» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 3000 грн. до 1122 грн. на користь кожної.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                     в и р і ш и л а :

    Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту»  задовольнити частково.

    Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2010 р. в частині стягнення з ТОВ «Сила росту» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4  витрат на правову допомогу змінити, зменшивши стягнення витрат на правову допомогу з 3000 грн. до 1122 грн.  на користь кожної.

    В іншій частині рішення залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: