Справа №22 Ц-6121/10 Суддя I - інстанції: Семерей М.Ф.
Категорія - 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенко П.П.
суддів: Мурлигіної О.Я.
Шолох З.Л.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі – УПФУ) на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до УПФУ про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А :
19 березня 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до УПФУ і посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007, просив зобов'язати ПФУ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та виплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 9 липня по 31 грудня 2007 року та провести відповідні виплати.
В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 року ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, у 2006 році запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року.
Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФУ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
В той же час, суд не врахував, що за 2006 рік правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі, якого вимагає позивачка УПФУ не мало.
Зазначене свідчить про наявність порушення, яке відповідно до положень ч.1 ст. 309 ЦПК України, тягне скасування рішення в цій частині вимог та ухвалення нового про відмову у здійсненні перерахунку за 2006 рік.
Крім того, покладаючи обов’язок щодо проведення перерахунку та виплати допомоги суд не зазначив розміру пенсії, з якого слід виходити при здійсненні цих дій, відповідно до положень ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.
Встановлене є підставою для зміни постанови суду та доповнення її вказівкою про те, що перерахунок та виплата пенсії має здійснюватися у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині постанова відповідає вимогам закону і має бути залишена без зміни.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Проблеми надання бюджетних коштів УПФУ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2009 року скасувати в частині покладення обов’язку виплати підвищення до пенсії за 2006 рік та ухвалити в цій частині нове рішення .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо покладення обов’язку на управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік – відмовити.
Змінити постанову суду в частині покладення іншого зобов’язання на Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанову районного суду в іншій частині залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає .
Головуючий: П.П. Лисенко
Судді: О.Я.Мурлигіна
З.Л. Шолох