Справа № 22ц-6112/10                                                                                          Головуючий у 1-й інстанції Семерей М.Ф.

Категорія 57                                                                                                           Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

  Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

             06 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого -   Лисенко П.П.

             суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.  

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.   Миколаєві    справу

за   апеляційною  скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ)

на  постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2009 року  за позовом   ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И Л А:  

              06 лютого 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ і посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2008 р., просив поновити строк звернення до суду та стягнути і провести відповідні виплати.

              Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва області від 21 вересня 2009 р. позов  задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність УПФ щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни та зобов'язано УПФ нарахувати і виплатити пенсію з 02 квітня по 31 грудня 2006 р., з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 р.

               В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

               Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.            

               Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

               Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

              Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. було зупинено на 2006 р.

              До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

               Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

               Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

               В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

              Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р.  № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

              Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

              Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

               Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

               Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.

               Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд задовольнив позов частково.

            Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

            Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

            Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд  обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити ти з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

            Разом з тим, колегія судді не може погодитися з рішенням суду в частині перерахунку  до пенсії за 2006 рік.

             При винесенні своєї постанови місцевий суд не врахував, що за 2006 рік правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі, якого вимагає позивач УПФУ не мало.

                   Зазначене свідчить про наявність порушення, яке відповідно до положень ч.1 ст. 309 ЦПК України,  тягне скасування рішення в цій частині вимог та ухвалення нового про відмову у здійсненні перерахунку за 2006 рік.

                   Крім того, покладаючи обов’язок щодо проведення перерахунку та виплати допомоги  суд не  зазначив розміру пенсії, з якого слід виходити при здійсненні цих дій, відповідно до положень  ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.

    Встановлене є підставою для зміни постанови суду та доповнення її вказівкою про те, що перерахунок та виплата пенсії має здійснюватися у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

                   Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

            Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

 Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2009 року скасувати в частині покладення обов’язку виплати підвищення до пенсії за 2006 рік та ухвалити в цій частині нове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо покладення обов’язку на управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва виплачувати підвищення  до пенсії  як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік   – відмовити.

Змінити постанову суду в частині  покладення іншого зобов’язання  на  Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі м. Миколаєва.

Зобов’язати  управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком,  яка встановлена  ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постанову районного суду в іншій частині залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає .

Головуючий:                                                                            П.П. Лисенко

Судді:                                                                                       О.Я.Мурлигіна

                                                                                  З.Л. Шолох