Справа № 22ц-5470/10 Головуючий у 1-й інстанції Яворська Н.І.
Категорія 53 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
У Х В А Л А
Іменем України
6 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання Петровській О.С.,
за участю:
позивачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» ( далі – НАСК «Оранта») про стягнення заборгованості по заробітній платі,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до НАСК «Оранта» про стягнення на її користь 3084 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вона зазначала, що 1 жовтня 1991 року звільнилася з НАСК «Оранта». Під час роботи вона не отримала всю належну їй заробітну плату. Зокрема, їй виплачена заробітна плата лише за одним особовим рахунком. Ще по шести рахункам їй зарплата не виплачена. Крім того за даними особових рахунків вона отримала премію в першому півріччі 1991 року. Між тим, такого не було. Також з її заробітку утримано неправильну суму податку.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду є необґрунтованими.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 19 березня 1982 року по 1 жовтня 1991 року працювала страховим агентом в НАСК «Оранта» та звільнена за власним бажанням. З особового рахунку наданого позивачкою вбачається, що за вересень 1991 року їй виплачена нарахована заробітна плата, а при звільненні виплачено 449,10 крб. розрахунку, з яких утримано податок.
Встановивши відсутність належних та достовірних доказів заборгованості відповідача перед позивачкою по заробітній платі, а також відсутність з боку відповідача порушень під час відрахувань з заробітної плати, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Апеляційна скарга не містить будь – яких обґрунтованих доводів неправильності рішення суду.
Безпідставні посилання в апеляційній скарзі на ведення окремих особових рахунків, в залежності від бригад в яких працювала позивачка. На позивачку вівся один особовий рахунок, в якому відображався її заробіток за всю виконану нею роботу (а.с. 36-37).
Не доведені твердження ОСОБА_2 про неправильність оподаткування її заробітку. Навпаки, з доказів у справі, а саме відповідей фінансово – контролюючих органів на скарги позивачки, які містяться в наглядовому провадженні № 41-02-05-07-08-09 прокуратури Снігурівського району Миколаївської області виходить, що відповідач вказаних порушень не допускав.
Посилання в апеляційній скарзі на неповноту з’ясування обставин справи безпідставні. Суд дослідив всі докази, які були надані сторонами, дав в рішенні їм належну оцінку, та правильно застосував ст. 11 ЦПК України, яка передбачає диспозитивність цивільного процесу.
За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: