Справа № 22ц- 5451/10                     Головуючий у 1-й інстанції  Тихонова Н.С.

Категорія   27                                     Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                          РІШЕННЯ

                                        Іменем        України

9 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого -  Лисенка П.П.,

             суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,  

             при секретарі судового засідання   Голубкіній О.О.,          

             за участю:  

             представника позивача  Бастикайтеса А.О.,            

             відповідачки  ОСОБА_3,

             представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Миколаєві  цивільну  справу

                                    за   апеляційною   скаргою

                               ОСОБА_4

                                                на рішення  

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2010 року

                                                за позовом

відкритого акціонерного товариства  «Банк  «Фінанси та  Кредит» (далі – ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                      В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_6 і ОСОБА_4 про стягнення 28349 грн. 91 коп. в солідарному порядку за кредитним договором укладеним  12 лютого 2008 року між банком та  ОСОБА_3 і договором поруки,  укладеним тоді ж банком і ОСОБА_4

Рішенням Ленінського районного суду м. Мколаєва від 29 березня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду, посилаючись на його неправильність. Він вказує, що судом не враховано те, що його порука припиналася, оскільки банк змінив умови кредитного договору – підвищив проценти за користування кредитом. Крім того заборгованість по кредиту  була погашена за  рахунок іпотечного майна ОСОБА_3

Представник банка та відповідачка ОСОБА_3 вважають, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким відповідачка отримала 375 000 грн. під 15,5 % річних на придбання квартири й зобов’язалася сплачувати його ануїтетними   платежами, по 5078 грн. щомісяця.

 В той же день банк уклав з ОСОБА_4  договір поруки, за яким  відповідач зобов’язався  перед банком  відповідати  у повному обсязі за  своєчасне та повне  виконання боржником  зобов’язань за кредитним договором.

Також 14 лютого 2008 року ОСОБА_3 уклала  з банком  іпотечний договір, заставивши банку придбану свою квартиру і узгодивши з банком її вартість в  417569 грн.

Після укладення цих договорів банк підвищив розмір процентної ставки за користування кредитом.

Внаслідок несплати кредиту ОСОБА_3, банк пред’явив до відповідачів вимоги про стягнення з них 403038 грн. 23 коп. Однак, в процесі розгляду справи банк зменшив позовні вимоги до 28349 грн. 91 коп.  Це сталося внаслідок погашення боргу за кредитним договором ОСОБА_3 за рахунок іпотечного майна. При цьому кватира за згодою позивача була продана за меншу, чим  зазначено в іпотечному договорі, суму.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позову в повному обсязі  суд виходив з того, що  ОСОБА_4 повинен виплатити  залишок  кредиту в солідарному порядку з ОСОБА_3, оскільки за договором поруки поручився за виконання останньою всіх зобов’язань по кредитному договору.

Проте з висновками суду в цій частині погодитися не можна, оскільки вони суперечать як викладеним вище обставинам справи так й вимогам матеріального права.

Так, з п. п. 1.1. договору поруки вбачається, що ОСОБА_4 зобов’язався відповідати  перед банком  за виплату  ОСОБА_3  кредиту, зі сплатою 15,5% річних. Сторони в п. 4.4. цього договору також передбачили, що  внесення  змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок  яких збільшується обсяг відповідальності  поручителя не допускається без узгодження з поручителем.

Таким чином, питання поруки ОСОБА_4 за збільшеними зобов’язаннями ОСОБА_3 перед банком було можливе лише при наявності згоди на це  ОСОБА_4  

Незважаючи на таки умови договору поруки, банк без згоди ОСОБА_4  підвищив процентну ставку за користування кредитом, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності відповідача.  

Факт збільшення відповідальності ОСОБА_4 не заперечував  в апеляційному суді ні представник банку ні ОСОБА_3 З їх пояснень вбачається, що розмір боргу за кредитним договором внаслідок збільшення відсотків за користування кредитом збільшився більше ніж на 29 000 грн.  

 Між тим, доказів  узгодження з ОСОБА_4 зміни зобов’язання боржника, а отже й його (відповідача) відповідальності (додаткового договору, листів – повідомлень зі зворотнім поштовим повідомленням про підвищення ставки за кредитом, тощо), банк суду не надав.  

На ці обставини суд уваги не звернув. Тоді як наведене є підставою для звільнення ОСОБА_4 від обов’язку сплати заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідно до  ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється  у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується  обсяг його відповідальності.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні  цих позовних вимог. У відповідності з цим, необхідно скасувати рішення й в частині стягнення з ОСОБА_4 судових витрат.

Задовольняючи апеляційну скаргу частково, суд  виходить з об’єму її вимог. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення у повному обсязі, про що  просить апелянт в резолютивній частині апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 88,89, 303,  308, 315 ЦПК України, колегія суддів

                                              В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу    ОСОБА_4 задовольнити частково.                                    

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2010 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову  відкритого акціонерного товариства  «Банк  «Фінанси та  Кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зазначене рішення в частині  стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судових витрат залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:                                                                     Судді: