Справа № 22ц-5164 /10 Головуючий у 1-й інстанції Андрощук В.В.
Категорія 32 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
6 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання Петровській О.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Дмитрієвої Т.М.,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - ВД ФССНВ та ПЗ в Центральному районі м. Миколаєва)
на рішення
Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" (далі - ДП "СЗ ім. 61 комунара") про відшкодування майнової й моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДП "СЗ ім. 61 комунара" про відшкодування майнової і моральної шкоди.
Позивач зазначав, що як безробітний, на період з 26 грудня 2007 по 28 лютого 2008 року був направлений центром зайнятості населення в учбовий центр ДП "СЗ ім. 61 комунара" на виробничу практику з наступним працевлаштуванням. Під час проходження практики, а саме 18 січня 2008 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він був 24 днів непрацездатним. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив стягнути з підприємства 4057 грн. 20 коп. втраченого середнього заробітку за час непрацездатності, виходячи з заробітної плати збирача корпусів, а також 5000 грн. моральної шкоди. Також позивач просив зобов'язати підприємство внести в його трудову книжку запис про проходження виробничого навчання.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року позво задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 4057 грн. 20 коп. майнової і 1000 грн. моральної шкоди. Також ДП "СЗ ім. 61 комунара" зобов'язано внести запис в трудову книжку позивача про проходження ним на підприємстві виробничого навчання з 26 грудня 2007 року по 28 лютого 2008 року за фахом складальника корпусів металевих суден.
В апеляційній скарзі ВД ФССНВ та ПЗ в Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати рішення суду. На думку апелянта, суд не врахував, що між сторонами не існувало трудових правовідносин, а тому не було підстав для стягнення на його користь втраченого заробітку.
Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
Представник відповідача вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 13 липня 2007 року по 25 березня 2008 року перебував у Заводському районному центрі зайнятості населення в м. Миколаєві на обліку в якості безробітного. На підставі договору від 15 жовтня 2007 року укладеному між Миколаївським обласним центром зайнятості населення та ВСП «Учбовий центр» ДП «СЗ ім. 61 комунара», а також договору від 26 жовтня 2007 року укладеному між позивачем та Заводським районним центром зайнятості в м. Миколаєві, ОСОБА_2П, був направлений в ДП «СЗ ім. 61 комунара» для проходження перепідготовки (виробничої практики) за спеціальністю складальника корпусів металевих суден з наступним працевлаштуванням.
Під час проходження перепідготовки, а саме 18 січня 2008 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві, з приводу чого 22 січня 2008 року комісією по розслідуванню нещасного випадку, яка створена на підставі наказу директора підприємства, був складений акт форми Н-1.
Внаслідок вказаного випадку позивач 46 днів, за період з 18 січня 2008 року по 21 березня 2008 року, був непрацездатним.
Встановивши, що адміністрація підприємства відмовляється внести відомості про проходження позивачем перепідготовки, суд обґрунтовано, враховуючи положення вказаних вище договорів зобов’язав ДП «СЗ ім. 61 комунара» внести в трудову книжку позивача відповідні відомості.
Також дійшовши висновку, що позивачу завдана моральна шкода внаслідок згаданого випадку, суд стягнув на користь позивача моральну шкоду з ДП «СЗ ім. 61 комунара».
ВД ФССНВ та ПЗ в Центральному районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі не навело доводів неправильності висновків суду відносно позовних вимог про покладення на підприємство обов’язку внести запис в трудову книжку позивача та відшкодування моральної шкоди.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням в частині стягнення з відповідача майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку.
Ухвалюючи рішення в цій частині суд спирався на положення ст.ст. 1195, 1197 ЦК України. Зокрема стягуючи середній заробіток за час непрацездатності ОСОБА_2 суд вважав, що йому як непрацюючій особі, середній заробіток повинен виплачуватися у розмірі заробітку за діючою на підприємстві ставкою тієї професії, який він навчався.
Однак, суд не врахував вимог матеріального права та обставин справи.
Між тим, ст.1197 ЦК України регулює визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок ушкодження здоров’я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором . Оскільки позивач під час нещасного випадку не працював на підприємстві, дія вказаної норми на спірні правовідносини не розповсюджується.
Відповідач був безробітним. Під час перебування на обліку в центрі зайнятості населення, в тому числі під час перепідготовки та непрацездатності, йому у відповідності зі ст.ст.7,22,23,27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 20 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, виплачувалася матеріальна допомога.
Таким чином, ОСОБА_2 не втратив за період непрацездатності належної йому матеріальної допомоги, а інших видів заробітку, виходячи зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», він в силу свого статусу безробітного отримувати не міг. У зв’язку з чим, на його користь не може бути стягнута заробітна плата складальника корпусів металевих суден за час непрацездатності.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку за час непрацездатності, необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в їх задоволенні.
Доводи позивача про те, що він під час нещасного випадку перебував в трудових відносинах з підприємством, а тому має право на стягнення середнього заробітку за час непрацездатності суперечить вказаним вище вимогам матеріального права, а також договорам щодо навчання безробітних в ДП «СЗ ім. 61 комунара». Зокрема за договором № 333-07 від 26 жовтня 2007 року, укладеним між позивачем та Заводським районним центром зайнятості населення в м. Миколаєві, останній зобов’язався забезпечити професійне навчання ОСОБА_2 та виплачувати щомісяця матеріальну допомогу у період професійної підготовки, а також сприяти в подальшому працевлаштуванню відповідно до набутої професії (а.с.11.12).
Згідно з п.1.1. наказу в.о. генерального директора ДП «СЗ ім.61комунара», виданого у відповідності з вказаними вище договорами, позивач на період з 26 грудня 2007 року по 28 лютого 2008 року прийнятий для проходження виробничої практики з наступним працевлаштуванням. Тільки після проходження навчання, а саме 26 березня 2008 року, позивач був прийнятий на роботу за спеціальністю складальника корпусів металевих суден ( а.с. 8).
Керуючись ст.ст. 303, 309,316 ЦПК України, колегія судів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ВД ФССНВ та ПЗ в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до державного підприємства «Судобудівний завод імені 61 комунара» про відшкодування майнової шкоди відмовити.
В інший частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: