Справа №2а-386/10                                                                                                                

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

?0” листопада 2010 року                                                                                                                                        

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

за участі представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом  ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здіснення перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вийшла на пенсію державного службовця  23 червня 2008 року; для призначення пенсії нею були подані  до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про заробітну плату станом на 23.06.2008 р. з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання та матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб за період 2007-2008 р.р. та матеріальної допомоги отримуваної за період роботи в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська у 2006 році. При розрахунку розміру пенсії на момент її призначення відповідач вчини дії щодо зменшення складових заробітної плати,  а саме: на 5%  винагороди за вислугу років та повної суми матеріальної допомоги, з яких справлявся збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.  Зазначаючи у  позові про те, що на звернення  від 17.04.2009 р. до комісії з питань призначення (перерахунку) і виплати пенсії з проханням переглянути пенсійну справу  вирішити питання щодо врахування вказаних виплат у складі заробітної плати при обчисленні листом від 24.06.2009 р. №167/06 за рішенням комісії було відмовлено з посиланням на ст. 33 ЗУ «Про державну службу» та із зазначенням про те, що пенсію призначено з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі  20%. Зазначаючи у позові про те, що дії відповідача є неправомірними, адже порушують приписи ст.ст. 33, 35, 37, 37? ЗУ «Про державну службу»  та ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», у позові й заявлено вимогу про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо вилучення із складу середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 при призначенні пенсії  5% винагороди за вислугу років та невключення в розрахунок  пенсії  середньомісячного розміру матеріальної допомоги,  про зобов’язання  Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 23.06.2008 р. з урахуванням повної  суми винагороди за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та середньомісячного розміру матеріальної  допомоги.          

       Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги позову підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеному в адміністративному позові, та просила  позов задовольнити повністю  з викладених у позовній заяві підстав; відповідач у судове засідання не з’явився,  утім, в особі представника за довіреністю Вовк К.В. надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська із зазначенням про те, що Управління позов не визнає, та заперечення проти позову, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позову через те, що Законом України «Про державну службу» не передбачено врахування  «всіх видів оплати праці»,  на які нараховувались страхові внески, а тільки ті, які зазначені у ст. 33 цього Закону.

       Заслухавши представника позивача та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для  задоволення позову повністю   з огляду на такі встановлені обставини.    

       ОСОБА_3, позивач у справі, яка розглядалася,  працювала на посаді державного податкового ревізора – інспектора відділу організації податкового аудиту, відбору платників податків та аналізу їх діяльності управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська, та перебувала на даній посаді перед виходом на пенсію (23.06.2008 р). Працюючи, ОСОБА_3 отримувала надбавку за вислугу років з урахуванням доплати за спеціальне звання, з якої нараховувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, та яка була встановлена згідно із  наказом №202-0 від 28.04.2007 р. ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська та на виконання постанов КМУ від 03.05.1994 року №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби»,  від 12.09.1997 р. №1013 «Про Порядок виплат винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» та протоколу від 31.07.2009 р. №7 засідання комісії з питань визначення стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років працівникам ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська. Розмір вказаної винагороди було встановлено, виходячи з загального стажу для виплати винагороди в  10 років 17 днів. Проте, при здійсненні  розрахунку розміру пенсії на момент її призначення відповідач вчинив дії щодо зменшення складових заробітної плати,  а саме на 5%  винагороди за вислугу років та повної суми матеріальної допомоги, з яких справлявся збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, та на звернення від 17.04.2009 р. до комісії з питань призначення (перерахунку) і виплати пенсії з проханням переглянути пенсійну справу і вирішити питання щодо врахування вказаних  виплат у складі заробітної плати при обчисленні пенсії, листом від 24.06.2009 р. №1671/06 за рішенням комісії позивачеві за цим позовом було відмовлено.

        Пунктом 4 Порядку оплати винагороди за вислугу  років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого Постановою КМУ №1013 від 12.09.1997 р., визначено орган, який встановлює стаж роботи та процедуру його визначення, зокрема, у нормативному акті зазначено, що стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу робот або зміну його розміру оформлюється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби  для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.    

       Згідно з постановою КМУ від 12.09.1997 р. №1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, яка мають спеціальні звання» затверджені  розміри винагороди за вислугу років. До стажу роботи цієї категорії державних службовців, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи в органах державної  податкової служби на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою КМУ від 03.05.1994 р. №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», а також на підприємствах, в установах та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів - програмістів, інженерів – системотехніків, інженерів – електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.    

       Відповідно до зазначеного вище Порядку виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання,  винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років – 5%, від 2 до 5 років-10%, від 5 до 10 років – 20%, від 10 до 15 років – 25%, від 15 до 20 років – 30%, від 20 до 25 років – 35%, від 25 і більше років  -40%.

       Розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється, виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.

       Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

       Як було встановлено судом, на момент виходу на пенсію відповідно до наказу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 28.04.2007 р. №202-0 «Про виплату винагороди за вислугу років» винагорода за вислугу років виплачувалася позивачеві за цим позовом у розмірі 25% за фактично відпрацьований час та у межах встановленого фонду оплати праці.

       Таким чином, з огляду на вищенаведене, до компетенції відповідача за цим позовом не відноситься вчинення дій щодо самостійного визначення розміру щомісячної  винагороди за вислугу років, встановленого спеціальною комісією та затвердженого керівником державного податкового органу  відповідно до постанови №1013, є неправомірними.  

       Вирішуючи питання про врахування розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, суд виходить з наступного.

       Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

       Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань  (ч. 6 зазначеної вище статті).

       Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються КМУ.

       Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про державну службу» щорічна відпустка надається з виплатою допомоги на оздоровлення.

       Постановою КМУ від 09.03.2006 р. №268  встановлено, що керівникам надано право в межах встановленого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Враховуючи, що джерелом виплати матеріальної  допомоги на оздоровлення є фонд заробітної плати, то матеріальна допомога, яка виплачувалася до щорічної  відпустки,   відповідно до статті 35 ЗУ «Про державну службу» і з якої нараховувався збір на обов’язкове державну пенсійне страхування, є складовою частиною фонду заробітної плати, а тому являється об’єктом для призначення і перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 37, 37?  вказаного вище закону.                

       Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить  основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

        За розгляду справи судом було встановлено, що позивач отримувала спірні  виплати, запроваджені постановами КМУ від 12.09.1997 р. №1013, від 09.03.2006 р. №268 тощо та була звільнена у зв’язку з виходом на пенсію після їх запровадження. Таким чином, спірні виплати у вигляді повної суми винагороди за вислугу років, а не її частини, і повної суми матеріальної допомоги на оздоровлення є складовими заробітної плати, з якої справляється збір на обов’язкове державне пенсійне страхування і яка являється об’єктом призначення і перерахунку пенсії державного службовця відповідно до ст. ст. 37, 37 ? ЗУ «Про державну службу».  

       При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд, приймаючи до уваги результат вирішення справи, вважає правомірним прийняття рішення про стягнення на користь позивача  судових  витрати, пов’язаних зі сплатою судового збору  та розмір яких складає  3,4 грн.                  

        Керуючись ст.ст. 7-9, 11-12, 17, 158-163, 167 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

        Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здіснення перерахунку пенсії  задовольнити повністю.

        Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському  районі м. Дніпропетровська щодо вилучення із складу середньомісячної заробітної плати ОСОБА_3 при призначенні пенсії 5% винагороди за вислугу років та не включення в розрахунок пенсії середньомісячного розміру матеріальної допомоги.

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії,  починаючи з 23.06.2008 р. та з урахуванням повної суми  винагороди за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та середньомісячного розміру матеріальної допомоги.            

     Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору,  в розмірі 3,4 грн.    

        Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через  Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги.  

        Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя