Справа №2-6379/10                                                                                                                

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

у попередньому судовому засіданні

„08” грудня 2010 року                                                                                                                                      м. Дніпропетровськ  

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування на те, що 01.12.2007 р. уклала шлюб із ОСОБА_2, який було зареєстровано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, та від спільного життя подружжя має сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом із матір’ю. Як зазначається позивачем, до січня 2009 року подружжя мешкало то у рідних чоловіка, то у рідних дружини, та з січня 2009 р. сім’я припинила існування через зловживання з боку відповідача спиртними напоями, порушення вірності, нецензурні образи. Зазначаючи у позові про те, що шлюб існує тільки формально, подружжя багато часу не підтримує ніяких стосунків, та сім’я розпалася, у позові й заявлено вимогу про розірвання шлюбу.    

         У судове засідання сторони не з’явилися, надали до суду про розгляд справи у їх відсутності; як вбачається зі змісту заяви з’явлення до суду позивача унеможливлено через необхідність догляду за дитиною, яку не має з ким залишити. Відповідно до письмової заяви відповідача, останній просив суд не призначити строк на примирення, адже не мешкає із позивачем 1,5 роки, та просив суд розірвати  шлюб.      

         Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

         Таким чином, беручи до уваги той факт, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов  до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову з огляду на таке.

         Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено у судовому засіданні, 01.12.2007 р.   Амур-Нижньодніпровського відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції  між сторонами у цій справі було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво; у шлюбі у подружжя народилася дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Утім, спільне життя не склалося, та з січня 2009 року подружжя мешкає окремо.    

         Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

         Таким чином, суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що  спільне життя подружжя та ведення ним сумісного господарства припинені з січня 2009 р., а також дійсні та зазначені вище причини  розірвання шлюбу,  які у свою чергу вплинули на шлюбні стосунки, приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам цього подружжя, що має істотне значення. Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, суд бере до уваги наявність у подружжя неповнолітньої дитини, місце проживання якої за досягнутою домовленістю між сторонами за цим позовом визначено разом із позивачем ,  враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її  інтересів  є кращим проживання для дитини в повній родині, і водночас зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, визнання позову відповідачем, а також те, що подружжя відмовилося від можливості примирення задля спроби збереження сім’ї, вочевидь свідчать про те, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох подружжя, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.      

         Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, беручи до уваги те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.

         Разом з тим, за ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірі, визначеному законом; на виконання п. 4 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита .

        Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо встановленого чинним законодавством (відповідно до п. «б» ч. 5 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» за реєстрацію за вчинення акту по реєстрації розірвання шлюбу державне мито підлягає до сплати в розмірі від 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян)   розміру справляння державного мита за вчинення реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану  зазначити, що державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації  розірвання шлюбу.  

         Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174 та ст.ст. 212, 214-215  ЦПК України, суд                

ВИРІШИВ:

         Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.  

         Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2, зареєстрований 01.12.2007 р. Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції  під актовим записом  №1539.  

        Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1),  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4  (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2)  судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі  8,5 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі  30 (тридцяти) гривень.    

        Державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану  підлягатиме до сплати в розмірі 8 грн. 50 коп. із особи, яка звертатиметься за вчиненням державної реєстрації  розірвання шлюбу.    

         Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя