Справа №2-а-3875/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

    17 грудня 2010 року     м. Первомайський  

  Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області  Босняк М.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, в якому просив суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківській області щодо перерахунку та виплати йому основної та додаткової пенсії, у розмірах, менших, ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 грудня 2010 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Свій позов він обґрунтував тим, що Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області всупереч діючому законодавству здійснює йому виплату основної та додаткової пенсій в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того позивач вказав, що під час постановки на облік в установі-відповідачі звертався з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсій, але відповідач перерахунку йому не здійснив.  

Ухвалою від 10 грудня 2010 року провадження у справі відкрито і справу вирішено розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та  виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України, оскільки заявлено вимоги щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, якщо  такі вимоги  не  стосуються  прав,  свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.      

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.  

Дослідивши та оцінивши письмові докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Харківською обласною державною адміністрацією (а.с. 9), інвалідом П групи безстроково по захворюванню, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК та посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 6,9  ),   і з   01.12.2010   року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, де отримує пенсію згідно Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.3-4 )  

    З відповіді УПФУ встановлено, що державна пенсія нарахована позивачу  у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках інваліду П групи в розмірі 820 гривень, а  додаткова пенсія за шкоду здоров’ю у розмірі 146 гривень 80 копійок - 20 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно Закону України від 28.12.2007, № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" .  

  Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.  

  Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

  Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

    Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії та  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.    

    Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам П групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

    Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.    

  Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по П групі - 8 мінімальних пенсій за віком.  

  Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року №  3108-15, який набрав чинності 13 грудня 2005 року.  

  Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду,  заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

  Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

  Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  

  Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-У1 від 20.10.2009 року  затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність   з 01 грудня 2010 року у розмірі 734 гривні   .  

    Таким чином, для позивача як інваліда П групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведеного розміру.  

  Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається   .  

  Ухвалюючи судове рішення у даній справі суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.  

  Обґрунтовуючи відмову в перерахунку позивачеві основної і додаткової пенсії відповідач виходив з положень Закону України від 28.12.2007, № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" згідно якого тексти статей  50 і 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, а саме: особам, віднесеним до категорії 1, мінімальний розмір пенсії встановлено в розмірі 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю: інвалідам П групи у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

    Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 05 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24 - 34. підпунктів 1-6, 8 - 12, пункту 35. пунктів 36 - 100 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" наведеного закону визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А отже, положення п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» втратило чинність 22 травня 2008 року.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, с   уд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті  4, п.16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  

Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду,  заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

  Враховуючи зазначене суд вважає необхідним визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати перерахувати позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із того, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб.  

  Відповідно до приписів ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.  

  Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області із заявою про перерахунок пенсії до 1 грудня 2010р.  

  Враховуючи викладене суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії  позивачу  з 01 грудня 2010р.  

  На підставі ч.2 ст.19 Конституції України,  ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 1     Закону України, «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-У1 від 20.10.2009 року,  ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст. ст. 71, 72, 86, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд  

  ПОСТАНОВИВ:  

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківській області щодо нарахування та виплати основної та додаткової пенсій ОСОБА_1  у розмірах, менших, ніж передбачено статтею 50 та частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 грудня 2010 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Постанову допустити до негайного виконання.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.  

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

  Суддя     М.М.Босняк