Справа №2-а-3549/10

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

              17 грудня 2010 року                                                                                         м.Первомайський

Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області Босняк М.М., в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Первомайський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області та зобов’язання вчинити певні дії щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -

В С Т А Н О В И В   :

Позивач звернувся до Первомайського міськрайонного суду з цивільним позовом, в якому просить суд зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2007 року по день розгляду справи судом.  

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства з 1 січня 2007 року по теперішній час відповідач повинен був виплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії.    

Позивач у судове засідання не з'явився, посилався на похилий вік, про що надав заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача також в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  докази у їх сукупності, вважає, що  позов підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.  

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4), є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, в якому проставлено відмітку "Дитина Війни" (а.с.6). Враховуючи зазначений статус позивача, її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, що передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 вказаного Закону. Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.    

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».    

 Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.    

      Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України" та п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.

      Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.    

      Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено розмір підвищення до пенсії дітям війни: з 22 травня – 48, 1 гривні, з 1 липня - 48, 2 гривні, з 1 жовтня – 49, 8 гривні, що складає 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.    

      Однак, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено розмір підвищення до пенсії дітям війни на рівні 30 % мінімальної пенсії за віком, а не на рівні 10 % прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.    

 Відповідно до ч. 2 ст. 3  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.    

 Отже, виходячи з вимог ч. 2 ст. 3  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та принципу верховенства закону над підзаконними нормативними актами, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а не здійснювати таку  доплату згідно положень п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 та  п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який втратив чинність з моменту прийняття Конституційним судом України рішення про неконституційність даного Закону.    

Постановою   Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» від   18.11.2004  № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком.    

      Таким чином, згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен  нарахувати позивачу  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а при виплаті такого нарахування врахувати вже виплачену суму та провести виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії.    

      Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.    

      Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.    

      За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.    

      Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.    

      Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.    

 Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.    

 Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.    

 Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.    

 Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати,  суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

      Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

      Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.  

При цьому суд зазначає, що дія Закону про бюджет на  2007- 2009 роки закінчується 31 грудня відповідного року у зв’язку з чим позовні вимоги в частині зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області нарахувати на користь позивача  пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають задоволенню за 2007 рік за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік за період з 01.01.2010 року по 17.12.2010 року.

 Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України.    

   Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.    

      Таким чином, суд дійшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від   18.11.2004 № 2195-IV    покладено на Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

 На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ”, ст. ст. 2, 7, 14, 158 – 163, 256 КАС України суд,-    

П О С Т А Н О В И В:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області та зобов’язання вчинити певні дії щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" – задовольнити частково.

      Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області з невиплати доплати до пенсії,  яка призвела до  порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 17.12.2010 року протиправними.

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30  відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати за 2007 рік за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік за період з 01.01.2010 року 17.12.2010 року.  

В іншій частині вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення через Первомайський міськрайонний суд Харківської області. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.  

                                       Суддя