КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2010 № 33/480-10/213
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Павленко М.В.,
від відповідача: Драчевська В.І.,
від третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування”
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2010
у справі № 33/480-10/213 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Інвестбанк"
до Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування”
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в розмірі 104 235,56 грн.
ВСТАНОВИВ:
Справа господарськими судами розглядається вдруге.
Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк “Інвестбанк” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „ХДІ страхування” (відповідач) про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в розмірі 104 235,56 грн.
На підставі ст. 25 ГПК України, судом першої інстанції проведено заміну відповідача його правонаступником Публічним акціонерним товариством „ХДІ страхування”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 у справі № 33/480-10/213 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування” на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” 104 235,56 грн. збитків, 1 042,36 грн. держане мито та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апелянт вважає, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу з призначенням до розгляду на 23.12.2010.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду від 02.09.2010 скасувати, апеляційну скаргу – задовольнити.
Представник позивача просив оскаржуване рішення від 02.09.2010 залишити без змін та відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.12.2005 між АКБ „Інвестбанк” (правонаступником якого є ПАТ „Комерційний банк “Інвестбанк”) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92-05, предметом якого є надання АКБ „Інвестбанк” ОСОБА_1 кредиту у розмірі 42 000,00 доларів США для придбання автомобіля марки „Maхima”, 2004 року випуску шляхом видачі готівки, та зобов’язання ОСОБА_1 повернути АКБ „Інвестбанк” кредит та виплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, на умовах та в строк, що зазначені в даному договорі.
02.12.2005 між АКБ „Інвестбанк” та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу, за яким останнім передано під заставу автотранспорт (автомобіль марки „Maxima”, 2004 року) в забезпечення виконання зобов'язань перед АКБ „Інвестбанк”, в силу чого АКБ „Інвестбанк” має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання ОСОБА_1 зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_1
Матеріали справи свідчать, що 01.12.2005 між ВАТ „СК „Алькона” (правонаступником якого є ПАТ „ХДІ страхування”) та ОСОБА_1 укладено договір страхування транспортних ризиків № 003061 належного страхувальнику автомобіля „Maxima”, реєстраційний номер НОМЕР_1, за умовами якого, страховим випадком є, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом, крадіжка.
01.04.2006 настав страховий випадок - застрахований автомобіль був викрадений у м. Миколаїв, у зв'язку з чим ВАТ „СК “Алькона” листом від 14.04.2006 року № 86 повідомило АКБ „Інвестбанк”, що під час дії договору № 003061 застрахований товариством автомобіль „Maxima”, реєстраційний номер НОМЕР_1 був викрадений 31.03.2006 у м. Миколаєві і оскільки АКБ „Інвестбанк” є вигодонабувачем, то товариство просило повідомити про можливість перерахування страхового відшкодування на рахунок банку.
19.04.2006 листом № 439 АКБ „Інвестбанк” повідомив ВАТ „СК „Алькона”, що не заперечує проти здійснення переводу суми страхового відшкодування по страховому випадку (крадіжка автомобіля „Maxima”, реєстраційний номер НОМЕР_1), що стався 31.03.2006.
Оскільки сума страхового відшкодування ВАТ „СК “Алькона” не була перерахована на рахунок АКБ „Інвестбанк”, то останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ „СК “Алькона” про стягнення 232 476,75 грн. страхового відшкодування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2008 у справі № 18/47, скасовано рішення від 06.03.2008 господарського суду м. Києва про відмову в позові АКБ “Інвестбанк” до відповідача про стягнення страхового відшкодування, позов задоволено, про що видано відповідні накази та відкрито виконавчі провадження № 783/1, 785/1.
Страхове відшкодування у розмірі 232 476,75 грн. було сплачено позивачу 29.05.2009 року при здійсненні Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві примусового виконання наказу №18/47 від 02.10.2008, виданого Господарським судом м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач сплатив позивачу заборгованість (страхове відшкодування) у розмірі 232 476,75 грн. лише 29.05.2009, а не після виникнення 20.04.2006 зобов’язання відповідача сплатити зазначене страхове відшкодування позивачу, як вигодонабувачу, за договором страхування №003061 від 01.12.2005. Позивач зазначає, що зазнав збитків в розмірі 104 235,56 грн., через курсову різницю, встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долару США, оскільки позивачу необхідно здійснювати конвертацію отриманої суми страхового відшкодування гривні в долари США, з причин того, що кредит за кредитним договором надавався ОСОБА_1 позивачем в доларах.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що несвоєчасна сплата відповідачем страхового відшкодування по договору страхування транспортних ризиків № 003061 від 01.12.2005 та невчинення жодних дій по сплаті належної позивачу суми страхового відшкодування, в даному випадку, свідчить про наявність вини відповідача у спричиненні збитків, які поніс позивач.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.
Статтею 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Аналогічне положення міститься і в статті 988 ЦК України.
Відповідно до п. 5.5 договору добровільного страхування наземного транспорту від 01.12.2005 №003061, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ „Страхова компанія „Альковна”, встановлено, що відшкодуванню підлягає тільки прямий збиток, виключаючи упущену вигоду, витрати на оренду або найм іншого транспортного засобу, моральну шкоду. Втрату товарного виду і т.п. Отже, страхувальник ОСОБА_1 не має права на відшкодування непрямого збитку.
Договір страхування є двостороннім договором між страховиком і страхувальником. Вигодонабувач не являється стороною договору страхування, так, як не несе будь-яких зобов'язань, а лише має право на підставі ст. 3 Закону України „Про страхування” отримати страхове відшкодування у розмірі прямого збитку замість страхувальника. Інших прав страхувальника, у тому числі на відшкодування непрямих збитків (упущеної вигоди, моральної шкоди, 3 % річних, тощо), цим договором страхування вигодонабувачу не надано.
Враховуючи умови договору страхування між Звягіним
М.І. та ВАТ „Страхова компанія „Альковна”, законодавство про страхування
прямо встановлює, що страхувальник чи вигодонабувач не мають права
вимагати відшкодування непрямого збитку (упущеної вигоди). Позивачем не
надано доказів на спростування наведених обставин.
Щодо вимоги про відшкодування упущеної вигоди у вигляді курсової різниці позивач посилається на порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору №92-05 від 02.12.2005, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ „Інвестбанк”. Розмір упущеної вигоди та момент її виникнення розраховано саме на підставі кредитного договору.
Колегією суддів слід зазначити, що ВАТ „ХДІ страхування” не є стороною чи учасником кредитного договору, не має за ним будь-яких зобов'язань і відповідно не могло завдати збитків за цим договором. Виплата чи не виплата страхового відшкодування не звільняє позичальника ОСОБА_1 від його зобов'язання своєчасно і в повному обсязі погасити банківську позику.
Таким чином, збитки у вигляді курсової різниці внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору завдані АКБ „Інвестбанк” позичальником ОСОБА_1 та працівниками банку, які своєчасно не вжили заходів стягнення боргу зі ОСОБА_1 за рахунок всього його майна на підставі п.п. 3.1, 6.4, 6.5 кредитного договору.
Посилаючись на статтю 19 Закону України „Про заставу”, позивач не звернув уваги на положення цієї статті, відповідно до якої вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі - за рахунок заставленого майна. Стягнення за рахунок іншого майна заставодавця, а тим більше за рахунок майна інших осіб, цією статтею не дозволено.
Отже, вимоги заставодержателя, що обґрунтовуються договором застави, не можуть перевищувати вартості заставленого майна. По даному спору вартість заставленого майна відповідає страховій суму, яка дорівнює ринковій вартості автомобіля Ніссан Максіма, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_1.
В матеріалах справи відсутні докази, що ПАТ „ХДІ страхування” є стороною за кредитним договором №92-05 від 02.12.2005, або несе будь-яку відповідальність за кредитним договором.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Цивільний кодекс України передбачає відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору (ст. ст. 611, 623 цього Кодексу) та позадоговірної шкоди (гл. 82 цього Кодексу).
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Виходячи з положень ст. 225 ГК України, колегія суддів враховує, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
У даному разі позивачем не надано належних доказів того, що він мав би одержати прибуток та розраховував на нього, якби не порушення умов договору з боку ОСОБА_1
Крім того, позивачем не було доведено суду, що внаслідок порушення його інтересів, він вимушений зробити витрати для відновлення свого порушеного права. Зокрема, матеріали справи не містять доказів покупки валюти для видачі ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №92-05 від 02.12.2005, доказів отримання від ОСОБА_1 валюти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №92-05 від 02.12.2005, доказів повернення валюти, отриманої за кредитним договором №92-05 від 02.12.2005.
За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Публічному акціонерному товариству „Комерційний банк „Інвестбанк” у задоволенні позову про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в розмірі 104 235,56 грн.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 у справі № 33/480-10/213 – скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування” задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 скасувати. В позові відмовити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 “б”, код ЄДРПОУ 20935649) на користь Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) 521,18 грн. (п’ятсот двадцять одну гривню 18 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 33/480-10/213 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді