Справа № 2-7690/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого – судді Ткаченко Н.В.
при секретарі – Омарбековій І.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,
В С Т А Н О В И В:
23.10.2009р. ПАТ КБ „Приватбанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 30.08.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № OD30AE00000032, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 18171,44 дол. США з терміном повернення до 29.08.2012р. та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених умовами договору. На забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.08.2007р. між сторонами був укладений договір застави рухомого майна № OD30AE00000032, відповідно до якого відповідачем був переданий в заставу легковий автомобіль SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 18171,44 дол. США на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 09.06.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 13407,92 дол. США, що становить у гривневому еквіваленті 102125,45 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 12023,75 дол. США; по процентам за користування кредитом у розмірі 1067,56 дол. США; по комісії за користування кредитом у розмірі 154,64 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором в розмірі 161,97 дол. США.
Представник позивача – Соломка А.О. (яка діє на підставі доручення № 3751-О від 27.09.2010р.) в наданій суду 29.11.2010р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно – легковий автомобіль SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 29.11.2010р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову та розглядати справу за її відсутності.
Відповідач – ОСОБА_1 - в попереднє судове засідання 18.03.2010р. не з,явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в справі є поштове повідомлення про завчасне отримання відповідачем судової повістки в попереднє судове засідання, про причини неявки відповідач суд не сповістив. В судове засідання 29.11.2010р. відповідач також не з’явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлений через свого представника ОСОБА_3, про свідчить розписка представника відповідача, наявна в матеріалах справи. 29.11.2010р. до суду надійшла заява представника відповідача - ОСОБА_3 ( який діє на підставі довіреності від 19.10.2010р.), в якій він повідомив, що дійсно ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, 10 листопада 2010р. автомобіль було передано працівникам банку для його реалізації та погашення кредитних зобов’язань. Проти задоволення позовних вимог представник відповідача не заперечував, просив справу розглядати в судовому засіданні у його відсутність.
Враховуючи, заяву представника позивача про підтримання позову, та керуючись положеннями ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача з винесенням рішення на загальних підставах, встановлених ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки,
відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк ( термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.
Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Судом встановлено, що 30.08.2007р. між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № OD30AE00000032. відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 18171,44 дол. США з терміном повернення до 29.08.2012р., та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених умовами договору.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.08.2007р. між сторонами був укладений договір застави рухомого майна № OD30AE00000032, відповідно до якого відповідачем був переданий в заставу легковий автомобіль SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 18171,44 дол. США на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком.
Станом на 09.06.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 13407,92 дол. США, що становить у гривневому еквіваленті 102125,45 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 12023,75 дол. США; по процентам за користування кредитом у розмірі 1067,56 дол. США; по комісії за користування кредитом у розмірі 154,64 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором в розмірі 161,97 дол. США.
Як вбачається з наданої суду довідки ПАБ КБ «Приватбанк» на день винесення рішення, тобто на 29.11.2010р. заборгованість відповідача перед банком не зменшилася, а навпаки, зросла та складає 149966,08 грн., в тому числі є прострочена заборгованість по тілу кредиту 55972,13 грн. та відсоткам 30311,93 грн.
Проте, в розрахунках ціни позову (судових витрат) суд буде враховувати первісну ціну позову, оскільки на день винесення рішення банк позовні вимоги не уточнював.
Також при винесені рішення суду, суд враховує письмову заяву представника відповідача - ОСОБА_3, від 29.11.2010р., в якій він визнав позовні вимоги, а отже виходячи з положень ст. 61 ЦПК України, обставини які визнані стороною по справі, не потребують доказування судом.
З огляду на те, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, має значну суму заборгованості, в тому числі прострочену по тілу кредиту та відсотками, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно – легковий автомобіль SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № OD30AE00000032 від 30.08.2007р. в розмірі 102125 грн.45коп. ( що є еквівалентом 13407,92 дол. США) звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд вважає за можливе частково скасувати заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля марки SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки існування заборони відчуження автотранспортного засобу унеможливить в подальшому виконання цього рішення суду.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1021 грн. 25 коп. (1% від ціни позову в гривневому еквіваленті) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 589, 590, 610, 617 ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ст. 2, З, 5, 20, 22, 23, 24, п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., ст. ст . 8, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави – задовольнити.
Передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно – легковий автомобіль марки SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № OD30AE00000032 від 30.08.2007р., в розмірі 102125 грн.45коп. ( що є еквівалентом 13407,92 дол. США) звернути стягнення на предмет застави , а саме: легковий автомобіль марки SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 1021 грн. 25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля марки SUBARU модель FORESTER, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий універсал, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 – скасувати, в іншій частині ухвалу судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя Н.В.Ткаченко