КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., Морозовський В.І.
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : представника відповідача – ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника по довіреності ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2010 року, встановила :
В жовтні 2010 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом з тих підстав, що у порушення умов договору позики від 19.10.2005 р. та двох додаткових від 18.02.2006 р. і 26.04.2006 р. на загальну суму 10 500 доларів США відповідач після 22.05.2009 р. припинив виплату процентів, а потім почав уникати зустрічей та спілкування. ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її
користь основний борг за трьома договорами позики в загальній сумі 83 053,95 грн.; проценти в обумовлених розмірах на загальну суму 37 847,866 грн., а всього 120 902,81 грн. Також просила стягнути понесені судові витрати, в тому числі судовий збір в сумі 1209,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 грн.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 17.11.2010 р. позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договорами позики в розмірі 10 500 доларів США, що згідно офіційного курсу на день постановлення рішення еквівалентно 83 265 грн., судовий збір в сумі 832,65 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 500 грн. В іншій частині позову про стягнення відсотків відмовлено.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник відповідача посилається на неповне з’ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права у зв’язку з чим порушує питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким у задоволенні позову відмовити.
В письмовому запереченні позивачка ОСОБА_2 наводить доводи законності й правильності рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19.10.2005 р. був укладений договір позики, за умовами якого позивач передала відповідачу в позику грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які останній зобов’язався повернути разом зі 3 процентами від даної суми, про що надав власноручну розписку.
18.02.2006 р. між цими ж сторонами, у такий же спосіб був укладений другий договір позики на суму 2500 доларів США, а проценти за цим договором не визначено.
26.04.2006 р. був укладений між сторонами третій договір позики на суму 5000 доларів США, що були передані позикодавцем позичальникові на умовах 2,5 процентів за користування грошима, про що відповідач надав позивачу власноруч написану розписку.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності рішення суду зводяться до двох зауважень.
Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано положення ст. 1049 ЦК щодо можливості повернення позики протягом тридцяти днів від дня пред’явлення вимоги.
Однак у даному випадку такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки формальний момент щодо відсутності доказів письмової вимоги позивача не впливає на саму суть зобов’язання, яке полягає у поверненні відповідачем отриманих грошових коштів.
При цьому колегією суддів прийнято до уваги, що строк з дня пред’явлення позовної заяви, яку можна вважати вимогою позикодавця, до дня ухвалення судом рішення перевищив один місяць, проте відповідач не вчинив заходів мирного врегулювання спору щодо сплати боргу.
Аналогічній критичній оцінці слід віддати й посилання апелянта на неправильність стягнення судом суми грошової одиниці США, в той час, коли у договорах не вказано долари якої країни були предметом угоди.
Такі покликання не ґрунтуються обставинами справи, в тому числі й змістом розписки відповідача, де ним чітко відображений графічний символ позичених грошей - саме доларів США, а не якоїсь іншої валюти.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що доводи скарги не спростовують правильних висновків суду, який ухвалив рішення з додержанням закону.
Керуючись ст. ст. 307, 308 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :
Апеляційну скаргу представника по довіреності ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_3, відхилити, а рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис В.І.Морозовський
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна