Справа № 2-а-235/10

П О С Т А Н О В А    

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И    

 13   грудня   2010 року                                                                           м.  Липовець    

Суддя   Липовецького  районного суду   Вінницької  області   ПОРОХОВИЙ  Г.І. розглянувши в порядку скороченого провадження   адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Липовецькому  районі   Вінницької  області  про  визнання  протиправною  бездіяльність,  починаючи  з  30  жовтня  2006  року,  щодо  відмови  у  здійсненні перерахунку  пенсії  у  відповідності   до  вимог  ч. 4 ст. 54 Закону  України «Про  статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», як  інваліду  третьої  групи у розмірі шести   мінімальних  пенсій  за  віком   та  додаткової  пенсії  у  розмірі 50%  мінімальної  пенсії  за  віком,  зобов’язання  здійснити  перерахунок  пенсії  за  вищевказаний  період  відповідно  до   приписів  ч. 4 ст. 54 Закону  України «Про  статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» та  провести  виплату,  зобов’язання  здійснити ,  починаючи  з  30  жовтня 2006  року,  нарахування йому,  як  інваліду  третьої  групи   додаткової  пенсії  в  розмірі 50 %  мінімальної  пенсії  за  віком  та  провести  її  виплату.

в  с  т  а  н  о  в  и  в :    

     Позивач 30.11.2010 року звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що він є учасником  ліквідації  наслідків аварії  на  Чорнобильській АЕС  1 категорії є  інвалідом   третьої  групи.  Захворювання  пов’язано  з  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській АЕС.  отримує передбачені ст. ст. 50, 54 ЗУ від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) державну та додаткову пенсії. Враховуючи те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову   управління Пенсійного фонду України в Липовецькому   районі   Вінницької  області ( надалі – Управління)   привести їх у відповідність із останніми, просить визнати  протиправною  бездіяльність відповідача,   починаючи  з  30  жовтня  2006  року,  щодо  відмови  йому у  здійсненні перерахунку  пенсії  у  відповідності   до  вимог  ч. 4 ст. 54 Закону  України «Про  статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», як  інваліду  третьої  групи у розмірі шести   мінімальних  пенсій  за  віком   та  додаткової  пенсії  у  розмірі 50%  мінімальної  пенсії  за  віком,  зобов’язати  здійснити  перерахунок  пенсії  за  вищевказаний  період  відповідно  до   приписів  ч. 4 ст. 54 Закону  України «Про  статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» та  провести  виплату,  зобов’язання  здійснити ,  починаючи  з  30  жовтня 2006  року,  нарахування йому,  як  інваліду  третьої  групи   додаткової  пенсії  в  розмірі 50 %  мінімальної  пенсії  за  віком  та  провести  її  виплату.

    Ухвалою  Липовецького  районного  суду  Вінницької  області від 01   грудня  2010 року даний   адміністративний позов в частині вимог за період з 30.10.2006 року до 29.05.2010 року    включно залишено без розгляду.  

 Відповідач 10.12.2010 року    надав заперечення, згідно яких позов не визнають в повному обсязі, так як вони діяли відповідно до норм діючого  законодавства та відповідно до наявних коштів в межах фінансування з державного бюджету.   Вказує  що  після  прийняття  змін до  Закону  України «Про  статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  з  01.01.2008  року    в  усіх  випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів,  щодо  яких  установлено причинний  зв’язок  з  Чорнобильською   катастрофою,  не   можуть  бути   нижчими   для  інвалідів   2  групи – 120%  від  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які  втратили  працездатність,  для  інвалідів  3  групи – 110%  від  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які  втратили  працездатність Крім  того  особам  віднесеним  до 1  категорії, встановлюється  додаткова  пенсія  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю: інвалідам  2  групи  - 20%  від  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які  втратили  працездатність;  інвалідам 3  групи – 15% від  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які  втратили  працездатність.  Оскільки  рішенням    Конституційного     Суду  дані  зміни   були  визнані  неконституційними, з  метою  збереження  рівня  соціального  захисту    окремих  категорій  громадян  КМУ   28.05.2008  року  було  прийнято  постанову за № 530, яка  набула  чинності     22.05.2008  року.  Нормами  даної  п Постанови  було  встановлено,  що  розміри  пенсії  не  можуть  бути  нижчими  для  учасників  ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  по 2 групі  інвалідності – 965 грн,  по 3  групі  інвалідності  по 870  грн..   З  01.07.2008  року  Постановою КМУ  від 16.07.08 р № 654 «Про  підвищення  рівня  пенсійного  забезпечення  громадян» у  інвалідів,  щодо  яких  встановлено  причинний  зв’язок  з  Чорнобильською катастрофою   мінімальний  розмір  пенсії  складає:  для  учасників  ліквідації  наслідків  аварії  на  ЧАЕС  2  групи  -  1090  грн:  3  групи – 980  грн.  Відповідно  до  Постанови КМУ № 656  з 01.08.2010  року   для  учасників  ліквідації  наслідків  аварії  на  ЧАЕС 3  групи  пенсія  складає 1347,10 грн.  З 01.10.2010  року – 1373,70  грн,  з 01.12.2010  року – 1373,70 грн.  За  таких  обставин  управління  діяло  правомірно  в  межах  чинного  законодавства.

          Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні повідомлених позивачем обставин, вбачається, що наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження за ст. 183-2 КАС України.  

  Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1  (копія посвідчення серії А № 438749  ( а, с. 8), інвалідом третьої групи, захворювання пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС,  що  вбачається  із   експертного  висновку ( а. с. 9)  та  посвідчення  серія Б № 354385 ( а. с. 8) .  Він знаходиться на обліку в Управлінні та  отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, як  інвалід третьої групи на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону № 796-ХІІ. Відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсій ( а.с.10)  – копія відповіді Управлінні позивачу),  оскільки   вважає,  що  він  призначаючи   позивачу  пенсію,  діяв  в  межах  закону.

   Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача та відповідач у справі є належним.

         Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

         Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

          Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Відповідно до ч. 4  ст. 54 Закону № 796-ХІІ  (у редакції, як була чинна до 1 січня 2008 року), передбачалося, що в    усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть бути нижчими: по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Підпунктом 12 п.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Підпунктом 15 п. 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:  по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму   для осіб, які втратили працездатність; по II   групі   інвалідності  -  200  процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III  групі  інвалідності  -  180  процентів   прожиткового   мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

           Рішенням  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу ІІІ “Прикінцеві положення” ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних  неконституційними.

            Таким чином, з 22 травня 2008 року статті 50 та 54 Закону № 796 є чинними у редакції, яка була чинна до 1 січня 2008 року.  

            Відповідно до ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за шість мінімальних пенсій за віком.

            Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IIІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

           Обґрунтовуючи нарахований розмір пенсії, Управління роз'яснило позивачу, що при обчисленні пенсії вони виходили з розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України.  

            Виходячи з вищезазначеного, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч.1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки частиною 1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком і   ншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

            Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ та розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

           Частиною п’ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523    “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою  годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи” , положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в п.п.2 п.1 постанови Кабінет Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 встановив розміри сум, за якими розраховуються пенсії, всупереч положенням зазначених статей Закону № 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.  

              Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

            Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

            Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму ст.52 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2010 рік” було  встановлено мінімальний розмір пенсії за віком з 1 січня 2010 року – 695  грн., з 1 квітня 2010 року - 706 грн., з 1 липня 2010 року  - 709 грн.  

  Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.  

           Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

        Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.  

           Згідно з ч.1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

            Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

            Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював  правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, звуження змісту та обсягу їхніх прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від  09.07.2007 року за № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008).  

           Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” оскільки Конституція України, як зазначено в   ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

         Згідно з ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи  третіх осіб, про захист яких вони просять.  

           Розглянувши адміністративний позов, суд вважає, що   адміністративний   позов необхідно задовольнити  тобто, вбачається доведеним, що відповідач в період з 30  травня    по 30  листопада 2010 року, ігноруючи норми матеріального права,   порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому має місце  протиправна  бездіяльність,    щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам третьої групи та щомісячної додаткової пенсії, права якого необхідно поновити шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії.  

          Таким чином, вбачається за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам третьої групи позивачу згідно зі ст. 54 Закону № 796-ХІІ, місячний розмір якої повинен становити 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ, місячний розмір якої повинен становити 50 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою ст. 28 Закону № 1058-ІУ, розмір якої визначений у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, згідно зі ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, за виключенням суми фактично проведених виплат (Постанова Вищого Адміністративного Суду  України від 08.10.2010 року № К-32810/06).

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 92 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від  09.07.2007 року за № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законами України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”,   ст. ст. 8, 9, 10, 11, 12, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 163, 183-2 КАС України, суд –

                П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

       Адміністративний позов  задовольнити .

          Визнати бездіяльність   управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької  області щодо не проведення перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії  відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 30  травня 2010 року до 30  листопада 2010 року    ОСОБА_1   протиправною.    

           Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької  області  провести   ОСОБА_1  перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, як  інвалідку  третьої групи згідно зі ст. 54 Закону України    “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка повинна становити шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка повинна становити п'ятдесят процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір якої визначений у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, згідно зі ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” за виключенням суми фактично проведених виплат за період з 30   травня  2010 року   по 30  листопада  2010    року включно.  

          Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через  Липовецький  районний суд Вінницької області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.  

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

   Суддя:                                                                                                          Г.І.  ПОРОХОВИЙ