Справа 2-а -209/10

        П  О  С  Т  А  Н  О  В  А                                                                                                          

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09   грудня     2010   року                                   Липовецький районний суд                                                            

                                                                                Вінницької області

В складі: головуючого судді                                    Порохового  Г.І.

           за  участю   секретаря                                  Попроцької О.А.                                                  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець адміністративну  справу  за  позовом

     ОСОБА_1   до   Державтоінспекції   Вінницької  області,  ІДПС   ВДАІ   Чекалюка Олександра Олександровича  м.  Липовець     про  визнання  протиправною   та скасування  постанови АВ 225343   від 12  листопада 2010  року  у  справі      про  адміністративне  правопорушення

                            В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся  до   суду   з позовом  до   відповідачів про  визнання  протиправною  та   скасування  постанови  АВ 225343  від  12  листопада  2010  року по  справі  про  адміністративне  правопорушення,  мотивуючи  тим,  що  даною  постановою  його притягнено  до  адміністративної  відповідальності   за  вчинення  правопорушення,  передбаченого  ч. 1 ст. 122 КУпАП  та  накладено  адміністративне  стягнення  у  виді  штрафу  в  розмірі  255  гривень.  В  позовній  заяві  позивач  вказує,  що    постанова   винесена  без  роз’яснення  йому  прав,  не  надано  можливості  скористатись  юридичною  допомогою  адвоката,  якого  він   вимагав,  протокол  складено  без  участі  свідків  та  понятих.   Вважає,  що   він  Правил  дорожнього  руху  не  порушував,   оскільки   пішоходи раптово  вибігли  на  перехід  із- за  дерева,  коли  він  вже  закінчував  переїзд.  Згідно  правил  дорожнього  руху  він  повинен  був  вже  закінчити  рух.    Просить  визнати   протиправною  та  скасувати    вищевказану  постанову.

В  судовому  засіданні     позивач  позов  підтримав, посилаючись  на обставини,  викладені  в  позовній  заяві.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання,   в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.  

У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України,  у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних  повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь  у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу  у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст. 128 КАС України).

 Тому, за даних обставин, так як немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, -  суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, і вважає можливим розглянути та вирішити її на підставі наявних у ній доказів  у  письмовому  провадженні.  

Відповідно до п.1  ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 18 КАС України закріплено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, встановлені судом правовідносини за своїм предметом підсудні Липовецькому районному суду Вінницької області як адміністративному суду, який є повноважним  у розгляді та вирішенні  даного спору.

Судом  встановлено, що  21  жовтня  2010  року інспектором ДПС     роти  ДПС  ВДАІ  м.  Липовець  Швець С.М.    було  складено  протокол  про  адміністративне  правопорушення  серії АВ1 № 119975.   Відповідно  до  даного  протоколу  21  жовтня   2010  року  в 14  годин 55  хвилин   на  вулиці  Соборній  в  місті  Вінниці  ОСОБА_1  керував  автомобілем ё «Мерседес Бенц»,   державний  номерний  знак  НОМЕР_1  на  нерегульованому  пішохідному  переході  не  надав  переваги  в  русі    пішоходам,    чим  порушив   Правила  дорожнього  руху  та  вчинив  правопорушення,  передбачене  ч. 1 ст. 122 КУпАП.        На  підставі  даного  протоколу   інспектором    ІАП  Липовецького  ВДАІ  лейтенантом  міліції  Чекалюком О.О.   12  листопада   2010  року  винесено  постанову, якою  за  вчинення  правопорушення,  передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП  на      ОСОБА_1    накладено  адміністративне  стягнення  у  виді  штрафу  в  розмірі   255  гривень.

   Встановлені судом правовідносини  регулюються нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення  та положеннями  Закону «Про  дорожній  рух».

    Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол  про  адміністративне  правопорушення   та  постанова  за наслідками розгляду  даного  протоколу   складений  та  винесена  повноважною  на  те  особою.  

Єдиний  порядок   дорожнього  руху  на  всій  території  України  відповідно  до  Закону  України «Про  дорожній  рух»,  встановлюють  Правила  дорожнього  руху,  затверджені   постановою  КМУ  від 10.10.2001  року № 1306  зі  змінами  та  доповненнями.  Учасники  дорожнього  руху  зобов’язані  знати і  неухильно  виконувати  вимоги  цих  Правил.

Відповідно  п. 18.1 Правил  дорожнього  руху  водій   транспортного  засобу,  що  наближається  до  нерегульованого  пішохідного  переходу,  на якому  перебувають  пішоходи,   повинен  зменшити  швидкість, а  разі  потреби  зупинитися,  щоб  дати  дорогу  пішоходам,  для  яких може  бути  створена  перешкода  чи  небезпека.

  З диспозиції ч. 1 ст. 122  КУпАП вбачається  настання  адміністративної  відповідальності  за   ненадання  переваги в  русі  пішоходам  на  нерегульованих  пішохідних  переходах  та  санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП  передбачає    адміністративне  стягнення у  виді  штрафу  від 15  до 20  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян  .  

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.  

Суд вважає,   що  дана  постанова  винесена  в  порушення  вимог  ст.  ст. 268,  280  КУпАП .

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно  до  загальних   правил  накладення  адміністративного  стягнення ( ст. 33 КУпАП)   при  накладенні  стягнення  враховується  характер  вчиненого  правопорушення,  особа  порушника,  ступінь  його  вини,  майновий  стан,  обставини,  що  пом’якшують  та  обтяжують  відповідальність.  Дані  обставини  при  винесенні  постанови  про  накладення  на   позивача  адміністративного  стягнення  не  з’ясовані,  що    суперечить  чинному  законодавству.

Позивач   вини  у  вчиненні  правопорушення  не  визнав,  пояснив,  що  пішоходи  раптово  вийшли із-за  дерева  на  пішохідний  перехід,  коли  він  закінчував  його  переїзд.  Дані  пояснення містяться   в  протоколі  про  адміністративне  правопорушення.  

Відповідно  до  ч. 2 ст. 71 КАС  України  в  адміністративних  справах  про  протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб’єкта  владних  повноважень,  обов’язок  щодо  доказування    правомірності  свого  рішення, дії  чи  бездіяльності  покладається  на  відповідача  якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову.  Так  як  в  судове  засідання  представник  відповідача,  належним  чином повідомлений,  не  з’явився,  суд  розглядає  справу  на  підставі  наявних  у  справі  доказів.  

Згідно  ст. 251 КУпАП  доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані,  на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.  

Так, із постанови, крім протоколу про адміністративне правопорушення  серії АВ 225343 від  12  листопада 2010 року, не вбачається інших доказів, які входять до переліку зазначеного у ст. 251 КУпАП та які свідчили б про те, що    ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122  КУпАП. Будь-які інші матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення - суду не надано і до постанови не доєднано. Дані, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності позивача –  не зазначені та з постанови не випливають.

А отже, за наявності незгоди позивача із вчиненим правопорушенням, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, з урахуванням пояснень притягуваного, вказаний протокол не є безперечним доказом вини   позивача.  

      Вказане свідчить про: нехтування принципами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, встановлених ст. 7 КУпАП (Ніхто не  може  бути  підданий  заходу  впливу  в  зв'язку  з адміністративним  правопорушенням  інакше  як  на  підставах  і  в порядку, встановлених законом.     Провадження  в  справах  про  адміністративні  правопорушення здійснюється    на    основі   суворого   додержання   законності.    Застосування  уповноваженими  на  те  органами  і  посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться  в  межах  їх компетенції, у точній відповідності з законом.) Порушення під час    розгляду справи про адміністративне   щодо  ОСОБА_1 прав останнього, передбачених ст. 268 КУпАП; та самого процесуального порядку розгляду справи,   в кінцевому результаті призвело до винесення  постанови про адміністративне правопорушення, яка не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства.

           Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р., - зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП . У ній,  зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 24  листопада 2010 року  було встановлено строк для подання доказів для обґрунтування своїх заперечень проти позову. У встановлений судом строк  відповідачем не було надано жодних  доказів вини позивача,  тому  суд вважає, що у відповідача немає заперечень проти адміністративного позову   ОСОБА_1

За  таких  обставин  суд  приходить  до  висновку, що   справу  про  адміністративне  правопорушення  відносно   ОСОБА_1   було  розглянуто  з  порушенням   процесуального  порядку  розгляду  справи. За зазначених обставин справи постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню,  а  справа  направленню  на  новий  розгляд    

  На  підставі  вищевикладеного  ст.ст. 6,10, 11, 17,18, 71,  159-163, 167, ч.2 ст. 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 9,  122 ч. 1,  251, 254, 258,  268, 279, 280 285 , 293 КУпАП, суд,

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

 Позов  задовольнити частково.

          Визнати протиправною   та  скасувати   постанову  серії  АВ № 225343  від  12  листопада  2010  року  постановлену  інспектором  ІАП   м.  Липовецького   ВДАІ    Чекалюком Олександром Олександровичем про  накладення на   ОСОБА_1    адміністративного  стягнення  у  виді штрафу в  розмірі  255  гривень  за  вчинення  правопорушення,  передбаченого ч. 1 ст. 122  КУпАП.  Справу   про  адміністративне  правопорушення,  відносно  ОСОБА_1       за  ч. 1 ст. 122  КУпАП направити  до     на  новий  розгляд  до  Державтоінспекції  м. Липовець.  

Постанова остаточна,  оскарженню не підлягає.        

 С у д д я:                                                                            Г.І. ПОРОХОВИЙ