Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 4625/2010р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 51 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів: Сундукова В.М., Колбіної Т.П.,
при секретарі: Одажиу Л.І.,
за участю: позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини 45702 Міністерства оборони Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року позивач, вточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з вказаним позовом до військової частини 45702 Міністерства оборони Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації .
Вимоги позову мотивував тим, що у період з 16 липня 2001 року по 09 серпня 2006 року, він працював у в/ч 45702 МО РФ на різних посадах, наказом № 869 від 09 серпня 2006 року був звільнений відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин, однак суми, належні йому при звільненні відповідач виплачував йому включно до 22.08.2006 року, частками. На думку позивача, при такому розрахунку, відповідач повинен виплатити йому за цей час не тільки суму належну при звільненні, а ще і суму накопиченої заборгованості. У зв’язку з невиплатою суми заборгованості вона зростає та на момент позову складає 92688,72 грн. – середній заробіток з моменту звільнення до дня звернення до суду, сума збитків від інфляції у розмірі 26118грн., та 3% річних у розмірі 4178,52грн.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 липня 2010 року у позові ОСОБА_3 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що виплата належних позивачу сум при звільненні була здійснена без порушення вимог закону.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом командира військової частини 45702 №869 від 09.08.2006 року позивач ОСОБА_3 був звільнений з посади електромеханіка за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с.5).Відповідно до довідки про заробітну плату, позивачу у серпні 2006 року підлягала виплаті сума у розмірі 2191,72 грн. (а.с.9), яка була виплачена позивачеві частками, останній платіж проведений 22.08.2006 року (а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в день звільнення не працював, заяву про проведення з ним остаточного розрахунку не надавав.
За таких обставин слід визнати, що висновки суду про те, що виплата відповідачем належних позивачу сум при звільненні була здійснена без порушення вимог закону, зокрема ст.ст.116,117 КЗпП України, являються обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав можливості своєчасно дізнатись про звільнення та не мав можливості направити своє прохання про виплату остаточного розрахунку, являються необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи та поясненням позивача про те, що він відправляв заяву відповідачеві про звільнення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
За таких обставин слід визнати, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303-317 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: підпис В.М.Сімоненко
Судді: підпис В.М.Сундуков
підпис Т.П.Колбіна
з оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м.Севастополя В.М.Сундуков