Справа № 2-7587/10р.

                РІШЕННЯ

            ІМ»ЯМ     УКРАЇНИ

10 грудня 2010р.    Ленінський районний суд м.Вінниці

В  складі головуючого Овсюка Є.М

 При секретарі Олійник І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» в особі Вінницької філії, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною,-

                ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк»/назва змінена на ПАТ КБ «Приватбанк»/, ОСОБА_3  про визнання угоди недійсною.

    В позові зазначає, що з 12.07.1994 року перебуває з відповідачем ОСОБА_3 в шлюбі. За час перебування в шлюбі за спільні кошти було придбане різне майно в т. числі автомобіль «КІА Соренто»», який був зареєстрований на чоловіка ОСОБА_3

    13 травня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ЗАТ КБ «Приватбанк в особі Вінницької філії кредитно-заставний договір, відповідно до якого Банк надав йому кредит, а ОСОБА_3 зобов»язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 надав Банку предмет застави, а саме: автомобіль КІА  Sorento; д/н А 13891З АТ.

    Загальний розмір кредиту склав 16 785,12 доларів США, що еквівалентно 84 764.86 грн. станом на 13.0502008 року, що свідчить про те, що зазначений договір виходить за межі дрібного побутового.

    Про укладення чоловіком кредитно-заставного договору їй нічого не було відомо і таким чином, вона згоди на отримання коштів за кредитом своєму чоловіку не давала, а підпис в графі «згода співвласника»здійснений не нею, а тому без її згоди даний кредитний договір є незаконним і його слід визнати недійсним.

    В судовому засіданні позивач і її представник підтримали позов і внесли в позовні вимоги зміни, просять визнати кредитно-заставний договір в частині передачі в заставу автомобіля недійсним і скасувати  реєстрацію  предмету застави обгрунтовуючи позов обставинами викладеними в позовній заяві.

    Відповідач ОСОБА_3 позовні вимог в судовому засіданні визнав.

    Представник ПАТ «Комерційний банк»Приватбанк» Рой В.Л. позов в судовому засіданні не визнав і пояснив, що укладений кредитно-заставник договір від 13.05.2008 року і передача автомобіля в заставу відповідають нормам чинного законодавства і волі ОСОБА_3

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову приймаючи до уваги наступне.

    По справі встановлено, що 13.05.2008 року ОСОБА_3 уклав з ЗАТ Комерційним Банком «Приватбанк» в особі Вінницької філії /нині ПАТ КБ «Приватбанк»/ кредитно-заставний договір № VIV9AA 00000463  відповідно до якого Банк надав кредит ОСОБА_3 в розмірі 16785,12 доларів США зі строком погашення до 12.05.2011 року. Призначення кредиту- придбання позичальником автомобіля.

    Відповідно до п.п. 6.12. зазначеного договору ОСОБА_3 передав Банку у заставу  предмет застави – автомобіль НОМЕР_1, який зареєстрований у Вінницькому ВРЕВ УДАІ УМВС України на нього.

    Позивач ОСОБА_1 посилаючись на те, що даний автомобіль придбаний під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, тобто її і ОСОБА_3. і що розпорядження цим майном повинно проводитись за взаємною згодою, а її підпис в додатку до кредитно-заставного договору- згода співвласника належить не їй, а її чоловікові вважає, що кредитно-заставний договір в частині передання у заставу Банку автомобіля і реєстрації цієї застави в Державному реєстрі застав є незаконними.

    Зазначені твердження не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути задоволені.

    Відповідно до ст. 572 ЦК України – в силу застави кредитор/ заставодержатель/ має право у разі невиконання боржником / заставодавцем/ зобов»язаня, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника,якщо інше не встановлено законом/ право застави/.

    Відповідно до ст. 573 ЦК України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Зі змісту наведеної норми випливає, що застава є угодою щодо забезпечення виконання вимоги яка може виникнути внаслідок невиконання або неналежного виконання грошового зобов»зання по поверненю кредиту, а не угодою щодо розпорядження майном і договір застави не створює обов»язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому застосовувати до цих правовідносин ст.. 65 СК України, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сімісної власності подружжя – не має підстав.

Суд  також враховує, що відповідно до заяви ОСОБА_3 він не проживає однією сім»єю з будь-якою іншою особою і що ці твердження в судовому засіданні не спростовані. З цих  підстав не підлягає до задоволення вимога про скасування реєстрації предмету застави.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 572,573 ЦК України, ст. 60,65 СК України, ст.ст. 57-60,212-215,218 ЦПК України,

            ВИРІШИВ:

    В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в особі Вінницької філії, ОСОБА_3 про визнання кредитно-заставного договору № VIV9AA 00000463  від 13 травня 2008 року частково недійсним в частині передання в заставу предмету застави і скасування реєстрації предмету застави в Державному Реєстрі застав – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: