Справа  № 2-3302

2010  року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

(заочне)

              10  грудня  2010  року            Солом'янський  районний суд м. Києва

                 у  складі : головуючого судді     - Лазаренко В.В.

                                   з участю секретаря     - Сітайло Т.Г.                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві  цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, -  

                                          В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить  стягнути з відповідача на її користь  250 000 гривень, які передбачені шлюбним договором в разі розірвання шлюбу між сторонами, 61 000 гривень –інфляційних  витрат за період з  червня 2008 року по травень 2010 року  та судові витрати.

03.11.2010 року позивач  збільшила свої позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь  72 000 гривень інфляційних витрат за період з  червня 2008 року по  вересень 2010 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що в період з 1983 року по 2009 рік вона перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2

05 червня 2008 році, з метою врегулювання  майнових прав та обов’язків подружжя,  сторони  уклали шлюбний договір, відповідно до якого, відповідач взяв на себе зобов’язання у випадку розірвання шлюбу сплатити позивачу 250 000 гривень з урахуванням  інфляції на момент розрахунку.

В лютому 2009 року  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. 03.03.2009 року  за рішенням  Святошинського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано.

Свідоцтво про  розірвання шлюбу було отримано  відповідачем ОСОБА_2  26  березня  2009 року.

Проте, до цього часу  відповідач свої зобов’язання за шлюбним договором не виконав і не виплатив їй гроші, передбачені шлюбним договором.

В зв’язку з чим  позивач звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні  позивач  підтримала свої  позовні вимоги і просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.  Про причини своєї неявки суд не повідомив.  

Згідно ст.224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, заслухавши думку позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 липня  1983 року  ОСОБА_2 і  ОСОБА_1  уклали шлюб (а.с.10).

05 червня 2008 року  між сторонами було укладено шлюбний  договір (а.с.8).

Відповідно до ст. ст. 92, 94  СК України шлюбний договір може бути укладено  подружжям, у письмовій формі і він підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 93 СК України  за шлюбним договором  регулюються майнові  відносини між  подружжям,  визначаються їхні майнові права та обов’язки.

Відповідно до п. 10 шлюбного договору, укладеного між сторонами  05.06.2008 року, у випадку розірвання шлюбу  ОСОБА_2 зобов’язується сплатити ОСОБА_1 компенсацію  в  розмірі  250 000 гривень  з врахуванням інфляції на момент  розрахунку. Вказана сума повинна бути виплачена на рахунок, вказаний ОСОБА_1, протягом одного року після отримання  одною  зі сторін свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідно до  ст. 526 ЦК України  зобов’язання має виконуватися  належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею  525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова  від зобов’язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання  є його невиконання  або виконання  з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно  свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом  реєстрації актів  цивільного стану  Святошинського  районного управління  юстиції  у м.Києві 26 березня 2009 року, шлюб між ОСОБА_2 та  ОСОБА_1  розірвано, про що  в книзі  реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний  актовий запис за №253 від  26 березня  2009 року (а.с. 9).

 Таким чином, судом встановлено, що з 26 березня 2009 року у  відповідача  виникло зобов’язання  перед позивачем обумовлене шлюбним договором, а саме: сплатити позивачу 250 000 гривень з врахуванням інфляції на момент  розрахунку.

Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконує, чим порушує умови шлюбного договору.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача  250 000 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки виплата компенсації в зазначеному розмірі в разі розірвання шлюбу передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, і відповідачем ці зобов’язання не виконуються, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не  допускається.

Суд також вважає, що частково повинні бути задоволені і вимоги позивача про стягнення  з відповідача на її користь   інфляційних витрат.

Позивач просить стягнути  інфляційні  втрати за період з червня 2008 року по вересень 2010 року, тобто з моменту укладення шлюбного договору по вересень 2010 року.

Проте, суд вважає, що  розрахунок інфляції повинен бути проведений  з  26 березня 2009 року по день винесення судом рішення, а не з моменту укладення шлюбного договору -  05.06.2008 року, оскільки, зобов’язання за даним договором, відповідно до п. 10 шлюбного  договору, виникає у відповідача  лише в разі розірвання шлюбу і після отримання одним з подружжя свідоцтва про розірвання шлюбу.

Як вже встановлено судом,   свідоцтво про розірвання шлюбу отримано  відповідачем  26 березня 2009 року, а тому і зобов’язання  за шлюбним договором (сплатити позивачу  250 000 гривень з врахуванням інфляції на момент виплати)  виникає у відповідача саме з цієї дати.

Суд не вбачає підстав для  стягнення  суми індексації за період з моменту укладення шлюбного договору, тобто з  05.06.2008 року, по день отримання відповідачем свідоцтва про розірвання шлюбу – 26.03.2009 року з підстав наведених вище.

Таким чином, інфляційні виплати повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача за період з 26 березня 2009 року по день винесення судом рішення - 10 грудня 2010 року.

Розраховуючи суму індексації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходив з того, що  сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину проросту індексу споживчих цін, поділеного на 100 і за мінусом суми боргу, а так вона становить: у 2009 році – 30 750 гривень ( 250 000 грн. х  112,3 : 100 – 250 000), у 2010 році – 18 500 гривень (250 000 х 107,4 : 100 - 250 000), а всього - 49 350 гривень.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  250 000 гривень компенсації при розірванні шлюбу та  49 350 гривень  інфляційних  виплат за період з березня 2009 року по грудень 2010 року.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України  стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею  і документально підтверджені  судові витрати.  

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача повинні бути стягнуті   сплачені нею судові витрати, а саме:  витрати на оплату судового збору в сумі   1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в сумі 120 гривень.

           Керуючись ст. ст. 92-97 СК України, ст. ст. 525, 526, 610, 625, 627, 628,  629, 631, 638, 639,  640 ЦК України,  ст. ст. 10-11, 57-60, 208-209, 212-215, 218, 224-226  ЦПК України, суд, -  

         В И Р І Ш И В:

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  компенсацію в сумі 250 000 гривень, інфляційні витрати в сумі 49 350 гривень, витрати на оплату судового збору в сумі 1700 гривень  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі   120 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.    

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

   Суддя:   (підпис)

Ў