УКРАЇНА

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА КИЄВА

Справа № 2-4392/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 грудня 2010 року  Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді  Войтенко Т.В., за участю секретаря  Кривошея О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „ НІКО-Україна” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

    Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім НІКО” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу автомобіля.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.02.2007 року між позивачем ТОВ „Торговий дім „НІКО”  та відповідачем ОСОБА_1   був укладений договір №0702-12002 про поставку (продаж) автомобіля  Mitsubishi Pajero Waqon 3.8 АТ. Вартість автомобіля згідно договору становить 282 800 грн.

Позивач виконав свої зобов’язання та передав відповідачу автомобіль за Актом приймання-передачі №070213-011 від 13.02.2007 року, але відповідач, всупереч умовам   договору,  не  розрахувався в повній мірі за придбаний ним автомобіль, вніс до каси позивача 02.03.2007 року 176 750 грн. та 06.06.2008 року 86 050 грн., а відтак залишилося несплаченими 20 000 грн.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, позивач звернувся до суду  з даним позовом та просить стягнути на його користь  з відповідача суму заборгованості за договором, що утворилась станом на 11.06.2010 року  у розмірі  66 785,73 грн. і складається з:  основної суми боргу – 20 000 грн.; 3% річних – 5 639 грн. 53 коп.; інфляційного збільшення суми боргу – 33 943 грн.; пені – 7 202 грн. 46 коп., а також стягнути 668 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 15 листопада 2010 р. проведено заміну позивача ТОВ «Торговий дім «НІКО» на ТОВ «Ніко-Україна».

             В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив, що умовами договору купівлі-продажу автомобіля не заборонялось позивачу здійснити передачу автомобіля відповідачу до повної оплати його вартості, а відтак, з відповідача підлягають стягненню несплачені ним кошти за договором та відповідно штрафні санкції у зв’язку з несвоєчасною оплатою.

    У попередньому судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що здійснював оплату вартості автомобіля, однак точної дати розрахунку назвати не зміг. Разом з тим, звертав увагу суду на те, що починаючи з дня купівлі-автомобіля весь час здійснював його технічне та гарантійне обслуговування на фірмовому СТО позивача. Протягом трьох років у позивача не виникало ніяких претензій до відповідача з приводу оплати автомобіля, у зв’язку з чим вважав позов надуманим та таким, у задоволенні якого потрібно відмовити.

У судове засідання відповідач не з’явився. Просив справу розглядати без його участі, а при вирішенні спору застосувати до спірних правовідносин трирічний строк позовної давності, посилаючись на те, що автомобіль було придбано у лютому 2007 р., а з даним позовом позивач звернувся лише у червні 2010 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2007 р. між ТОВ «Торговий Дім «Ніко» та ОСОБА_1 був укладений договір № 0702-12002, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача новий автомобіль Mitsubishi Pajero Waqon, а відповідач прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.21. договору вартість автомобіля становить 282 800 грн., яка відповідно до п.4.1. договору підлягає оплаті в строк 4 дні з дати підписання договору.

Відповідно до п.3.1. договору продавець поставляє товар в 5 денний строк з дати підписання договору та може не передати товар покупцю у випадку неповної його оплати як це передбачено п. 4.5. договору.

13 лютого 2007 р. позивач передав автомобіль відповідачу (а.с. 10).

2 березня 2007 р. відповідач вніс на рахунок позивача 176 750 грн. та 6 червня 2008 р. ще 86 050 грн. на оплату автомобіля, що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с.50), що разом становить 262 800 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, як це передбачено ст. 60 ЦПК України, на підтвердження того, що ним дійсно здійснювалась оплата ще 20 000 грн. до повного розрахунку за автомобіль, а відтак, така сума підлягає стягненню судовим рішенням.

Пунктом 6.3 договору передбачено обов’язок покупця сплатити продавцю пеню за несвоєчасне виконання обов’язку з оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до п.6.3 договору позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 7 202,46 грн. за період з 16 лютого 2007 р. по 16 серпня 2007 р., однак у її стягненні потрібно відмовити у зв’язку з пропуском однорічного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, для вимог про стягнення неустойки (пені).

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача  3% річних від прострочених платежів у розмірі 5 639,53 грн. та інфляційних нарахувань на суму 33 943,75 грн., оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України їх стягнення можливе лише у випадку, якщо інший розмір не встановлено договором.  З огляду на те, що договором між сторонами було визначено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, то відсутні правові підстави застосовувати інші види відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Посилання відповідача на ті обставини, що у задоволенні позову потрібно відмовити у зв’язку з пропуском трирічного строку позовної давності  є безпідставним, оскільки представником позивача надано копії прибуткових ордерів про оплати у березні 2007 р. та у червні 2008 р., якими було перервано строк позовної давності як це передбачено ст. 264 ЦК України.

Разом з тим, є безпідставним посилання відповідача на ті обставини, що автомобіль обслуговувався на СТО позивача, що свідчить про відсутність проблем з його оплатою, оскільки факт обслуговування автомобіля у позивача не підтверджує факту  внесення коштів на його оплату.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню 200 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, ст.ст. 258, 526, 530, 625, 655  ЦК України, та керуючись ст. ст. 3-14, 60, 79, 81, 88, 209, 213- 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ НІКО-Україна”   20 000 (двадцять тисяч) гривень   заборгованості за договором, 200 (двісті) гривень судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

            Суддя                                                                                            Т.В. Войтенко