Справа 2-256/10

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    20 грудня 2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Благодатної О.Ю.,

При секретарі Вишнякової К.С.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Ширшова Тетяна Миколаївна, Четверта державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про визнання договорів дарування недійсними,

В с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, мотивуючи свої вимоги наступним.

    Позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1. Позивач тривалий знаходилася на лікуванні в Психіатричної лікарні № 1. В липні 2009 року, коли вона із лікарні прийшла до дому, та побачила, що вхідна двір замінена. ОСОБА_2 пояснив, що він не проживає в даної квартирі, в неї проживає ОСОБА_3 , а він проживає в АДРЕСА_8

    У зв’язку з вищевикладеним позивач просить усунути перешкоди  користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом вселення.

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Ширшова Тетяна Миколаївна, Четверта державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про визнання договорів дарування недійсними, мотивуючи свої вимоги наступним.

    11.01.2007 року позивач уклав с ОСОБА_3 договір дарування, відповідно до якого він подарив ОСОБА_3 свою долю квартири АДРЕСА_2. При цьому між ними була домовленість про то, що ОСОБА_3 після цього переоформить на нього  квартиру АДРЕСА_4, та продасть земельну ділянку АДРЕСА_5 площею 4 га, який належить ОСОБА_3 При цьому він почав будівництво будинку на земельної ділянки в п. Кам’янка, т.я. був впевненим в тому, що ОСОБА_3 виконує свої усні зобов’язання.

    У зв’язку з вищевикладеним ОСОБА_2 просить визнати договір дарування від 11.01.2007 року , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  та договір дарування від 10.01.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, недійсними.

    Представник позивача за первісним позовом – ОСОБА_7 позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю, позивні вимоги ОСОБА_2 також визнав.

    ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю, позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримав повністю, та пояснив, що ОСОБА_3 знає с 1977 року, між ними склалися близькі, дружні стосунки.  В 2007 році він подарував ? частину квартири АДРЕСА_3, після чого ОСОБА_3 пообіцяла переоформити на нього АДРЕСА_4, однак вона взяла під квартиру кредит.    

    ОСОБА_3 , яка е матерію неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнала у повному обсязі , та пояснила, що ніяких перешкод ОСОБА_1 у користуванні її долею квартири не чинить. ОСОБА_1 тривалий час знаходиться на лікуванні в психіатричної лікарні, та ніколи до дому не поверталася. Якщо ОСОБА_1 буде виписана із лікарні, вона буде проживати в своєї частині квартири.  ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 ? долю квартири, т.я. вона раніше йому допомагала, та позичала йому гроші. Позові просила залишити без задоволення.

    Представник  ОСОБА_3 - ОСОБА_8 позови не визнала повністю, та просила їх залишити без задоволення, також просила застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_2

    Треті особи  – Ширшова Т.М., представник четвертої державної нотаріальної контори до судового засідання не з’явилися, про день та час слухання справи сповіщалися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

    Представник третьої особи – служби у справах дітей Сімферопольської міської ради – ОСОБА_9 до судового засідання не з’явилася, про день та час слухання справи сповіщалася належним , надала суду заяву розглядати справи у її відсутність, та ухвалити рішення в інтересах неповнолітніх дітей.

    Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, т.я. в матеріалах справи досить доказів про взаємостосунки сторін.

    Суд, заслухав думку сторін, допитав свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

    Судовим розглядом встановлено, що станом на 13.03.2006 року, квартира АДРЕСА_5 в рівних частках належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до договору даруванні від 11.01.2007 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_10 ? частину квартири  АДРЕСА_5.    

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, ОСОБА_1 вже тривалий час перебуває на лікуванні в психіатричної лікарні. Даний факт також визнаний сторонами, та підтверджується тим, що доручення від імені ОСОБА_1 на представлення її інтересів в суді ОСОБА_7 посвідчено головним лікарем клінічної психіатричної лікарні № 1.

ОСОБА_1 та її представником не надано суду доказів того, що у наступний час лікування закінчено, що відповідач ОСОБА_3 чинить будь які перешкоди ОСОБА_1 в користуванні її долею в квартирі АДРЕСА_6.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі ст.. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 11.01.2007 року недійсним, 16.02.10 року, та представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_12 просила застосувати строк позовної давності, позовні вимоги в цієї частині підлягають залишенню без задоволення.

Дав правову оцінку договору дарування від 10 січня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ? частину квартири АДРЕСА_7, суд не знаходить ніяких підстав щодо визнання його недійсним, у тому числі і передбачених ст.. 230 ЦК України. При цьому суд також ураховує тої факт, що ОСОБА_2 не є стороною в даному договорі, та вважає позовні вимоги щодо визнання даного договору недійсним повністю необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3 не просила стягнути судові витрати.

На підставі ст..ст. 215. 230, 257, 267 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 154, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, залишити без задоволенню.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Ширшова Тетяна Миколаївна, Четверта державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про визнання договорів дарування недійсними, залишити без задоволення..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Суддя –