справа №2-8225/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Бусик О.Л.
за участю секретаря - Борисенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» про стягнення боргу та трьох відсотків річних,
в с т а н о в и в:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 12 березня 2009 року до 31 серпня 2009 року працював у ВАТ «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» на посаді керівника проектів.
У зв’язку з виникненням потреби допоміжного фінансування робіт проектної діяльності, на прохання голови правління ВАТ «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» - ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав відповідачу позику в розмірі 46 000 грн., які відповідач зобов’язався повернути при першій можливості. 31 серпня 2009 року позивач звільнився із займаної посади та звернувся до відповідача з вимогою про повернення вищезазначених коштів. Відповідач листом від 1 вересня 2009 року підтвердив існування заборгованості перед позивачем в розмірі 46 000 грн.
Позивач вважає, що з боку відповідача порушуються його права, у зв’язку з чим просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ВАТ «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» 46 000 грн. боргу, а також 3% річних за порушення виконання зобов’язання в розмірі 37 грн. 80 коп.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 3% річних за порушення виконання зобов’язання в розмірі 812 грн. 70 коп., крім того, просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2450 грн., а також витрати пов’язані з публікацією оголошення щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в розмірі 693 грн. 00 коп.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просили його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволення позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 12 березня 2009 року до 31 серпня 2009 року ОСОБА_1 працював у ВАТ «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» на посаді керівника проектів.
П озивач надав відповідачу позику в розмірі 46 000 грн., що підтверджується листом від 1 вересня 2009 року, яким відповідач підтвердив існування заборгованості перед позивачем в зазначеному розмірі.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлений договором.
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Стаття 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив иконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми боргу та 3% річних підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, тобто з ВАТ «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» підлягає стягненню 46 000 грн. боргу та 812 грн. 70 коп. - три відсотки річних за порушення виконання зобов’язання за період з 24 лютого 2010 року.
Вимоги про стягнення з відповідача 2450 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що судом було проведено п’ять судових засідань, загальна тривалість судових засідань відповідно до журналів судового засідання становить 91 хвилина, також виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 23 грудня 2010 року, розмір витрат на правову допомогу складає 543 грн. 20 коп., суму решти витрат на правову допомогу позивачем не підтверджено.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача.
Однак, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат, пов’язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем надано квитанції про оплату зазначених витрат, однак не надано доказів того, що оголошення про виклик відповідача опубліковане в газеті «Урядовий кур’єр» у передбачені законом строки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 1049, 1050, 1167 ЦК, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 215, 224 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» про стягнення боргу та трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ФІНПОРТ ТЕКНОЛОДЖІС ІНК.» на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 46 000 грн., індекс інфляції в розмірі 812 грн. 70 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 543 грн. 20 коп., в итрати з оплати судового збору в розмірі 468 грн. 12 коп. та витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
А пеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: