Справа №  33 –     479/2010 р.                           Головуючий у 1 інстанції Воронцова С.В.

Категорія ст.  164 ч.1 КпАП України                 Доповідач   Зенченко Т.С.

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

23 грудня 2010 року.  

Апеляційний суд Чернігівської області в складі :

Головуючого судді – Зенченко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2010 року.

    В С Т А Н О В И В :

Цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  проживаючий АДРЕСА_1 Чернігівська область,

притягнутий  до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КпАП України з накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 грн., з конфіскацією транспортного засобу яким надавались незаконні послуги по перевезенню пасажирів, яким вчинено правопорушення.

Як установив суд, 01.10.2010 року о 15 год. 25 хв. в м. Чернігові, по вул. Шевченка, ОСОБА_1 здійснював провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання, а саме здійснював перевезення пасажирів на транспортному засобі DAIMLER CHRYSLER 313 д.н.з. НОМЕР_1 за маршрутом Чернігів-Новгород-Сіверський, чим порушив п. 33 ст. 9 ЗУ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст. 39 ЗУ „Про автомобільний транспорт” та скоїв правопорушення передбачене ст. 164 ч. 1 КпАП України.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вона є незаконною, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ст. 164 ч. 1 КпАП України, оскільки він працює водієм на ПП „Торнадо-Люкс”, дане підприємство належним чином зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності, крім того має ліцензію на надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також у нього були наявні всі інші документи, які передбачені ст. 39 ЗУ „Про автомобільний транспорт”. 01 жовтня 2010 року він виконував завдання керівництва підприємства з перевезення працівників до місця роботи даного підприємства. Також звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно застосував конфіскацію транспортного засобу, оскільки він не є його приватною власністю. Зазначає, що адвокат, який писав йому апеляційну скаргу, склав її неправильно і коли він перебував у лікарні, отримав постанову суду, де було вказано, що його апеляційна скарга не відповідає вимогам закону. Тому вважає, що він пропустив строк на оскарження з поважних причин, просить його поновити, постанову суду скасувати, а справу провадженням закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

У суд апеляційної інстанції  ОСОБА_1  не з’явився, від нього надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі,  оскільки  у  теперішній час він  перебуває у лікарні.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає причини пропуску строку на  оскарження постанови суду ОСОБА_1 поважними, тому необхідно йому поновити строк на оскарження.

Відповідно до ст. 245 КпАП України основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КпАП України, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з матеріалів справи, суд при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог закону не виконав.

Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи та не дослідив обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.

Статтею 164 КУпАП передбачена відповідальність за два самостійних складу правопорушення: провадження господарської діяльності без державної реєстрації  як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Як установив суд та зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1   здійснював провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання, а саме здійснював перевезення пасажирів.

Проте з даним висновком погодитися не можна.

З копій додатків доданих до апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 дійсно з 02 серпня 2-10 року  працює водієм на приватному підприємстві „Торнадо-люкс”. Дане підприємство належним чином зареєстроване як суб’єкт  підприємницької діяльності і має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП „Торнадо-люкс” (серія А00, № 102820). Крім того, ПП „Торнадо-Люкс” має  ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (внутрішні перевезення  пасажирів автобусами), видану 03 березня 2008 року Головною державною  інспекцією  на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України.

01 жовтня 2010 року  ОСОБА_1  виконував  завдання  керівництва ПП „Торнадо-Люкс” з перевезенням  працівників  підприємства до місця роботи.

Відповідно до положень  Закону України „Про автомобільний  транспорт” даний вид перевезення відноситься  до перевезень  за власними потребами.

Згідно  зі статтею 39  зазначеного Закону у водія транспортного засобу для здійснення  вказаного виду   перевезення  були наявні  документи  на перевезення  пасажирів  автобусами  для власних  потреб, а саме: посвідчення  водія, реєстраційні  документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять.

Наявність ліцензійної  картки для  такого виду перевезення  Законом України  „Про автомобільний транспорт”  не передбачена.

ПП „Торнадо-Люкс”  орендує  транспортний засіб  у фізичної особи ОСОБА_2, що підтверджується  договором  оренди автомобіля від 01 липня 2010 року.

За таких підстав, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 164  ч. 1 КпАП України не може бути визнаним обґрунтованим  і підлягає скасуванню, а справа закриттю у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

                                   П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КпАП України  –  скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Транспортний засіб DAIMLER CHRYSLER 313 д.н.з. НОМЕР_1 – повернути власнику  ОСОБА_2.

 Постанова Апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Чернігівської області                                                            Зенченко Т.С.