Судове рішення #12739955

Справа № 22ц-6467/ 2010                        Головуючий у 1-й інстанції Бабич О.І.  

Категорія – цивільна                                Суддя – доповідач Скрипка А.А.  


   

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  20 грудня 2010 року                         м. Чернігів  

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:  

Головуючого-судді                     Шевченка В.М.      

Суддів:                                 Скрипки А.А., Бобрової І.О.  

при секретарі       Марченко О.О.  

за участю:                             представника відповідача Мички С.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Відродження" про дострокове розірвання договору оренди землі , -  

  в с т а н о в и в :  

  В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить  рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року  скасувати , ухвалити нове рішення , яким задовольнити вимоги  позову в повному обсязі.  

  Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області  від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  відмовлено.  

  Апелянт в апеляційній скарзі посилається  на невірне  застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Доводи апеляційної скарги зазначають , що укладений між сторонами  договір оренди землі суперечить Указу Президента України від 19.08.2008 року „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” № 92/2002 р. від 02.02.2002 року. Також апелянт стверджує, що  додаткові угоди до договору оренди є безпідставними. Суд першої інстанції, на думку апелянтів,  порушив норми статтей 610, 611, 615, 651 Цивільного кодексу України та  статтей 59, 130, 165, 180 ЦПК України . Безпідставно судом , на думку апелянта,  було заслухано показання  свідка ОСОБА_3, який являється зацікавленою особою, оскільки працює у відповідача.  

 

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасника судового розгляду , дослідивши матеріали справи , перевіривши  доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а  оскаржуване рішення суду першої інстанції, -  залишенню без змін, виходячи з наступного.  

  Відповідно до приписів ч. 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.  

 

Як вбачається з матеріалів справи ( а. с. 3 - 6), в серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПСП агрофірми „Відродження”, в якому просив розірвати договір оренди землі укладений між ним та відповідачем зареєстрований у Талалаївському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП „Центру ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено записі від 22.03.2007 року за № 04078370007. Свої вимоги мотивує тим, що орендар допустив ряд порушень, які призвели до порушення його законних права, а саме: орендна плата йому сплачується в розмірі 1,5% від проіндексованої грошової оцінки землі в грошовій, а не натуральній формі, і в порушення Указу Президента України від 19.08.2008 року „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” №92/2002 р. від 02.02.2002 року, яким передбачено, що орендна плата сплачується не менше 3% вартості земельної ділянки.  

  Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність істотних порушень відповідачем умов договору оренди землі.  

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, який відповідає встановленим по справі обставинам , вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовується.  

  В ході судового розгляду даної справи встановлено, що  ОСОБА_2 відповідно до Державних актів серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 є власником земельних ділянок площею 2,11 га кадастровий номер земельної ділянки 7425384000:05:001:1215 та площею 0,41 га кадастровий номер 7425384000:05:001:1486 ( а. с. 9 – 10). 27 лютого 2007 року  між позивачем та ПСП агрофірма „Відродження” було укладено договір оренди землі на 20 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 березня 2007 року за № 04078370007 ( а. с. 7 - 8).  

 

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено , що відповідач визначені в договорі оренди умови та обов’язки виконує належним чином, оскільки згідно з видатковими касовими ордерами від 16 жовтня 2008 року   № 153,  № 63 від 30 вересня 2009 року та № 153 від 17 вересня 2009 року і доданими до них списками ( а. с. 12 – 26 ), позивач отримав оплату за оренду землі, про що свідчать його підписи , і ОСОБА_2 вказаних  фактів не заперечує . Крім того, як встановлено по справі ,  орендар  сплачує позивачу орендну плату в грошовій формі та надає можливість отримувати зерно, також  проводить його продаж за пільговими цінами, чого позивачем також  не заперечувалося.  

Орендарем за погодженням  з позивачем укладено додатковий договір до договору оренди землі ( а. с. 45 - 47), згідно якого збільшено орендну плату відповідно до діючого законодавства .  

  Згідно з приписами  ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України  розірвання договору за рішенням суду  на вимогу однієї сторони можливе у разі  істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором  або законом.  

Статтею 32 Закону України ’’ Про оренду землі ’’ можливість достроково  розірвати договір за рішенням суду  передбачена у разі  невиконання сторонами обов’язків, передбачених  статтями 24 , 25 даного Закону  та умовами договору. Позивач в обґрунтування вимог про розірвання договору  оренди землі не посилається на порушення відповідачем обов’язків, встановлених для нього  статтею 25 Закону України ’’ Про оренду землі ’’. Посилання  апелянта на порушення відповідачем умов укладеного договору не  доведено , як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України .  

Доводи апеляційної скарги  щодо невідповідності розміру орендної плати , встановленої договором , Указу Президента України від 19 серпня  2008 року ’’ Про внесення змін до Указу Президента України  № 92  від 02 лютого  2002 року ’’ Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток ( паїв) , не можуть бути підставою для розірвання договору. Перелік істотних умов розірвання договору оренди землі ч. 1 статті 15 Закону України ’’ Про оренду землі ’’. Доказів порушення відповідачем  вказаних умов апелянтом не надано. Розмір і строки виплати орендної плати  встановлюються умовами договорів. Невідповідність договорів вимогам законодавства чи іншим нормативним актам  у відповідних випадках може бути  підставою для визнання  таких договорів недійсними, але  не передбачена як підстава для  дострокового розірвання договорів.  

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду даної справи, відповідач не відмовляється переглянути розмір орендної плати  , і   орендарем за погодженням  з позивачем укладено додатковий договір до договору оренди землі ( а. с. 45 - 47), згідно якого збільшено орендну плату відповідно до діючого законодавства .  

  Строки виплати орендної плати за землю відповідачем не порушувались, про що свідчать надані видаткові касові ордери і відомості на виплату. Щодо тверджень апелянта на виплату всього розміру орендної плати грошима , у той час як умовами договору передбачається часткова виплата у натуральній формі , то вказана обставина також не дає підстав для дострокового розірвання договору оренди. Дані про вимогу позивача до орендаря щодо сплати частини орендної плати у натуральній формі чи незгоду його на таку оплату   в матеріалах справи відсутні , рівно як про відмову орендаря  здійснити виплату  у натуральній формі. Гроші , відповідно до умов договору, позивач отримував вчасно. Твердження апелянта щодо вимушеного отримання орендної плати протягом 2008 – 2010 років у такій формі  жодними доказами  по справі не підтверджені.  

  Процесуальні порушення , на які вказує в доводах апеляційної скарги апелянт, не можуть  бути  підставою для  скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції , згідно з приписами ч. 3 статті 309 ЦПК України.    

 

Керуючись статтями :  303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -  

  у х в а л и в :  

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.  

  Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

 

  Головуючий   :    

    Судді:    

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація