АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №   11-795/2010                                            Головуючий в 1 інстанції – Розинко В.М.

Категорія –   365 ч.2 КК України                             Доповідач – Широян Т.А.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого – Козака В.І.

суддів -  Широян Т.А., Зенченко Т.С.

з участю:

прокурора -  Хамазюка  О.В.

засуджених  – ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника -ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну  справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у справі,  та засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду  м. Чернігова від 1 жовтня 2010 року.

Цим вироком            

                                                                     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Чернігова,  , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, який працює охоронцем ТОВ „Ера плюс Маркет 24”, раніше не судимий, проживає в м. Чернігові по АДРЕСА_1

-   засуджений за ст. ст. 28 ч. 1, 365 ч. 2 КК України на 3 роки  6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням функцій представника влади строком на 3 роки.

На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов’язки:

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

-   періодично з’являтись на відмітку до органів кримінально-виконавчої системи.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання молодший сержант міліції.

                                                                     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець АДРЕСА_2 Чернігівської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, має на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_7, який працює охоронцем ТОВ „Балу”, раніше не судимий, проживає в м. Чернігові по АДРЕСА_3  

-   засуджений за ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 1, 365 ч. 2 КК України до 3 років   позбавлення волі.

На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладено обов’язки:

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

-   періодично з’являтись на відмітку до органів кримінально-виконавчої системи.

            ОСОБА_2, працюючи інспектором патрульної служби батальйону патрульної служби УМВС України в Чернігівській області, маючи спеціальне звання молодший сержант міліції, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною функціями представника влади, діючи в групі із ОСОБА_1 -  охоронцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Балу»  А.П перевищили надану їм  владу, вчинивши злочин за таких обставин :   

            06.01.2010 р., відповідно до постової відомості розстановки патрульних нарядів, затвердженої начальником Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області,  ОСОБА_2, являючись старшим наряду, разом з інспектором патрульної служби ОСОБА_5 з 21 год. здійснювали охорону громадського порядку в районі вул. Київська та П’ятницька  в м. Чернігові.   

             Близько 23 год.,  ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 прибули до приміщення боулінг-клубу „Світлофор”, розташованого в м. Чернігові по вул. П’ятницькій 50. У  вказаний час у даному розважальному закладі разом зі своїми товаришами відпочивав потерпілий ОСОБА_6  

            Перебуваючи на 2 поверсі вказаного боулінг-клубу, ОСОБА_2,  підійшов до охоронця ТОВ «Балу» ОСОБА_7,  який знаходився поряд  із незнайомим йому потерпілим ОСОБА_6 та вимагав, щоб останній залишив приміщення 2 поверху боулінг-клубу.   

            ОСОБА_2,  як представник влади,  який відповідно до ст.ст. 3, 5, 10 Закону України „Про міліцію”  зобов’язаний діяти неупереджено в точній відповідності із законом, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму та поваги до особи, у відносинах із громадянами виявляти високу культуру й такт, ігнорував зазначені вимоги закону. При цьому, діючи упереджено, лише вбачаючи, що стан ОСОБА_6 мав ознаки алкогольного сп’яніння, без наявності законних підстав та без пояснення причин, став вимагати від ОСОБА_6 залишити приміщення, а в подальшому взяв того під руки і став примусово виводити з 2 поверху вказаного розважального закладу.   

             Потерпілий ОСОБА_6, вважаючи вимоги та дії ОСОБА_2 незаконними, відмовився їх виконувати, став пручатися та не давав можливості ОСОБА_2 схопити його за руки.

             У подальшому,  після того як, ОСОБА_6 разом з охоронцем ТОВ „Балу” ОСОБА_7, під час вказаного конфлікту з необережності пошкодили дверне скло, ОСОБА_2,  перевищуючи владу та діючи, з порушенням вимог ст.ст. 11-14 Закону України „Про міліцію”, що дають право працівникам міліції застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівника міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків, без попередження, застосував стосовно потерпілого ОСОБА_6  засіб дратівної дії „Кобра1” та металеві браслети. Після чого разом з прибулим до місця конфлікту охоронцем ТОВ „Балу” ОСОБА_1 вони удвох примусово вивели потерпілого із  приміщення розважального закладу.

             Супроводжуючи ОСОБА_6 по вул. Київській, навпроти міні-маркету „П’ятницький” ОСОБА_2, перевищуючи владу, після падіння потерпілого ОСОБА_6  безпричинно неодноразово застосував стосовно нього спецзасіб „Кобра1”, направивши струмінь сльозогонного газу в обличчя останньому. Діючи в групі з ОСОБА_1, який протиправно надавав йому допомогу та незаконно із застосуванням сили втримував ОСОБА_6,  він наніс потерпілому удари ногами та гумовим кийком в область тулубу та спини. ОСОБА_1 діючи в групі з ОСОБА_2, як представником влади, також наносив удари ОСОБА_6 руками в область спини.   

            Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 разом із  ОСОБА_1 доставили ОСОБА_6 до приміщення охорони ТОВ „Балу”, розташованого в м. Чернігові по вул. П’ятницька 50, де ОСОБА_2, перевищуючи владні повноваження, утримуючи ОСОБА_6 в наручниках та діючи в групі із ОСОБА_1, удвох неодноразово наносили удари ногами в область тулубу, обличчя та спини останнього.   

             У результаті насильницьких дій ОСОБА_2, вчинених у групі із ОСОБА_1, ОСОБА_6 були спричинення тілесні ушкодження у вигляді: субкон’юктивального крововиливу лівого ока, множинних синців та забиття м’яких тканин обличчя, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, саден на тулубі, лівій верхній кінцівці,  які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.  

У апеляціях :

- прокурор, який приймав участь у справі, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених,  просив вирок суду щодо обох засуджених скасувати у зв’язку з невідповідністю покарання тяжкості злочину та особі засудженого, безпідставного застосування ст. 75 КК України та звільнення їх від відбування призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання  в межах санкції ст. 365 КК України. У обгрунтування своїх вимог посилається на те, що  судом першої інстанції в недостатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких і становить підвищену суспільну небезпеку, що даним злочином  було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_6 та поставлено під загрозу авторитет органів внутрішніх справ і що обгрунтування судом застосування ст. 75 КК України  не ґрунтується на матеріалах справи. Засуджені  фактично не визнали вину в інкримінованому злочині, а отже не розкаялися у його вчиненні. Крім того звернуто увагу на те, що суд припустився помилки щодо визначення  строку покарання засудженому ОСОБА_2 , який  26.04.10 року затримувався слідчим в порядку ст. 115 КК України та 28.04.10 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, і цей строк йому судом не було зараховано.

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те,  що у справі відсутні достатні дані про наявність його вини, а висновки суду про його винуватість грунтуються  на основі свідчень потерпілого, який перебував в стані алкогольно сп’яніння,  і свідків, які в ту пору часу могли розглядіти тільки уніформу осіб без їх персоніфікації.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає, що покарання засудженим є м’яким, та наполягав  на скасуванні вироку суду з підстав, викладених у апеляції прокурора, заслухавши також апеляцію засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду щодо нього скасувати з підстав , викладених у його апеляції,  засудженого ОСОБА_2 та його адвоката , які згодні із апеляцією ОСОБА_1 ,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляції прокурора, який приймав участь у справі, а також засудженого ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1             у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим, а посилання засудженого  ОСОБА_1 на необ'єктивне дослідження обставин події злочину та умисне формулювання проти нього доказової бази обвинувачення, безпідставні. Навпаки, усі докази мають процесуальні джерела і досліджувалися судом відповідно до вимог закону.

Зокрема, обидва засуджені свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину визнавали як на досудовому слідстві, так і в суді 1 інстанції  частково, визнаючи факт незаконного затримання потерпілого  та супроводження його до  кімнати міліції у наручниках. При цьому ОСОБА_1 категорично заперечував факт застосування ним насильства щодо потерпілого ОСОБА_6 , а  ОСОБА_2 стверджував, що наніс потерпілому не більше двох ударів. При цьому  засуджені припускали, що увесь комплекс виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень міг утворитись  або при його падінні на землю, або у більш пізній час.

Втім дані показання засуджених були спростовані показаннями потерпілого  ОСОБА_6, який стверджував, що його безпідставно було затримано працівниками охорони та міліції, застосовано спецзасоби у вигляді  сльозогонного газу  та наручників. А  потім його доставили до кімнати міліції, де  ще й побили. Упевнено вказав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як на осіб, які проводили його затримання  та застосування щодо нього спецзасобів , в тому числі і у кімнаті міліції, що не було викликано ситуацією.

Показання потерпілого об’єктивно узгоджуються із показаннями свідків – очевидців злочину – ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які відпочивали у  розважальному закладі разом із потерпілим і у присутності яких на ОСОБА_6 працівник міліції та охоронник наділи наручники , застосовували  газовий балончик та  повели до кімнати міліції. По дорозі його били як ногами, так і гумовим кийком. При цьому свідок  ОСОБА_12 упевнено стверджував, що безпосередньо до кімнати  міліції потерпілого у наручниках  вели ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Він та ОСОБА_5 йшли позаду.

Про те, що під час  супроводження ОСОБА_6 до кімнати міліції працівники охорони та міліції застосовували насильство стверджувала свідок  ОСОБА_13, яка  у той час також була очевидцем даної події разом із своїм чоловіком  ОСОБА_14 та знайомою ОСОБА_15. За їх твердженням, потерпілого без одягу  особи у камуфляженій формі вели до кімнати міліції, били по дорозі. Вона просила їх залишити потерпілого, не бити, а потім  разом із чоловіком хвилин 30-40 ще стояла  біля кімнати міліції, поки потерпілого не випустили через втручання іншого працівника міліції.  

Свідок стверджувала, що били по дорозі потерпілого саме особи, які безпосереднього тягли його до кімнати міліції – ОСОБА_1 та ОСОБА_2  

Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 били потерпілого по дорозі до кімнати міліції стверджувала також свідок  ОСОБА_16    

Зазначені свідки стверджували, що всі вони вимагали працівників міліції відпустити ОСОБА_6, або ж не бити його.

Свідок ОСОБА_17 – співробітник міліції, який прибув до кімнати міліції розважального закладу, побачив  у кімнаті охорони потерпілого ОСОБА_6 з явними ознаками тілесних ушкоджень, в тому числі і синцем  під оком, на що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили, що коли вели потерпілого, то по дорозі щось сталось. А потерпілий ОСОБА_6 при цьому  стверджував, що вони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – його побили.

Згідно висновків судово-медичної експертизи у ОСОБА_6  виявлені тілесні ушкодження у вигляді: субкон’юктивального крововиливу лівого ока, множинних синців та забиття м’яких тканин обличчя, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, саден на тулубі, лівій верхній кінцівці,  які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я і які могли утворитись  6 січня 2010 року  у результаті нанесення  не менш 24-26 ударів  твердими тупими предметами, в тому числі і від ударів ногами та гумовим кийком. При цьому даною експертизою   розмежовано тілесні ушкодження по механізму їх утворення, а також зазначено, що  отримання даних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту, на чому наголошували засуджені,  – виключається.

У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину, правильно застосований і матеріальний закон.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці наведених вище доказів,  які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винуватості    ОСОБА_1 та ОСОБА_2   та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.

Колегія суддів вважає, що дії засуджених судом правильно кваліфіковані : ОСОБА_2 - за ст. ст.365 ч.2, 28 ч.1  КК України, ОСОБА_1 - за ст.365 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.1  КК України.

Міра покарання  засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2                 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засуджених, того що вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, мають позитивні характеристики,  врахована і думка потерпілого, який  не наполягає на  суворому покаранні засуджених .

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який приймав участь у справі, а також засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – без змін.

Зобов’язати суд 1 інстанції в порядку ст. 409-411 КПК України  вирішити питання  про зарахування  у строк відбування покарання  засудженому ОСОБА_2 час затримання його в порядку ст. 115 КПК України.

Головуючий

Судді