АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 764/2010 Головуючий в 1 інстанції – Непочатих В.О.
Категорія – ст.286 ч.1 КК України Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого – Щербакова О.С.
суддів - Широян Т.А., Зенченко Т.С.
з участю -прокурора – Щербака О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, з середньою-спеціальною освітою, одружений, який ніде не працює, раніше не судимий, проживає в АДРЕСА_1
- засуджений за ст. 286 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено. від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладено обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти ці органи про зміну місця проживання;
- періодично з’являтись на відмітку до органів кримінально-виконавчої системи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1602 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 7000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 1031 грн. 04 коп.
ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 04.03.2009 року близько 18 год. 30 хв., на автодорозі Козелець-Бобровиця Козелецького району , керуючи автомобілем марки РАФ 22031 д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Козелець-Бобровиця в с. Часнівці в напрямку АДРЕСА_1, скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2, який рухався у попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніоцервікальної травми : струсу головного мозку, забою шийного, грудного та поперекового відділів хребта, спондилодисциту L5-S1 із стійким больовим, астеновегетативним, люмбалгічним, цервікалгічним синдромами, забою м’яких тканин правого колінного суглоба, саден на правому колінному суглобі, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров’я.
Порушення ОСОБА_1 пунктів 1.3, 1.5, 19.3 Правил дорожнього руху в Україні, які полягали в тому, що ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху був зобов’язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, повинен бути взаємно ввічливим із іншими учасниками руху і його дії або бездіяльність не повинні були створювати небезпеку чи перешкоду для руху, і що він не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та, не змінюючи смуги руху, не зупинився - знаходяться в причинному зв’язку з наставшими наслідками.
У апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, міру покарання та розмір відшкодованої потерпілому матеріальної шкоди, просить вирок суду в частині відшкодування моральної шкоди змінити , зменшити її розмір, посилаючись на те, що потерпілий ОСОБА_2 не пояснив в чому саме заключається спричинення йому моральної шкоди. Також вважає, що судом не було враховано, що він на той час не працював, а в даний час хоч і працює, але має мінімальну заробітну плату і не в змозі відшкодувати явно завищену моральну шкоду в розмірі 7000 гривень.
Заслухавши доповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку і ніким не оспорюється.
Як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, визнав себе винним повністю та щиро розкаявся у вчиненому, але заявлений потерпілим позов визнав частково.
При розгляді цивільного позову , потерпілим озвучено його обгрунтування, в тому числі і моральної шкоди, а судом при визначенні розміру моральної шкоди було враховано характер і тривалість моральних страждань, обставини, за яких шкода була заподіяна, вимушені зміни у житті потерпілого та пов’язані з цими обставинами негативні наслідки і переживання, а також враховано вимоги виваженості, розумності і справедливості.
На думку колегії суддів, судом моральна шкода в розмірі 7000 гривень визначена правильно
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини вироку суду посилання на порушення ОСОБА_1 п.1.3, 1.5 Правил дорожнього руху в Україні, як на такі , що знаходяться у причинному зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась за його участю.
Причинний зв’язок між діяннями та наслідками , що настали , є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 286 КК України. При цьому важливе значення має характер порушення. Причиною тяжких наслідків, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність за ст. 286 КК України є такі порушення, які створюють реальну можливість настання наслідків.
Згідно висновку експерта № 229 від 08.07.2010 року (а.с. 114-117) ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2, шляхом прийняття своєчасних заходів до зниження швидкості керованого автомобіля і тому дії водія автомобіля РАФ 22031 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 19.3 ПДР України, що перебуває в причинному зв’язку з виникненням події даного ДТП і є причиною її виникнення. Пункти ж 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху в Україні передбачають загальні правила поведінки на дорозі всіма учасниками дорожнього руху і не пов’язані із тими наслідками, які стались у дорожньо-транспортній пригоді за участю ОСОБА_1
Виключення із мотивувальної частини вироку посилання суду на порушення засудженим п. 1.3, п. 1.5 ПДР України не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та призначену йому міру покарання.
Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи засудженого, який раніше не судимий, відношення засудженого до скоєного, який щиро розкаявся, його позитивної характеристики за місцем проживання та є необхідним і достатнім для його виправлення.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Із мотивувальної частини в ироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 виключити вказівку суду на порушення засудженим п. 1.3, п. 1.5 Правил дорожнього руху в Україні як таких, що знаходяться в причинному зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою за його участю.
У іншій частині цей же вирок суду щодо ОСОБА_1 – залишити без змін
Головуючий Судді