АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-733/2010 Головуючий в 1 інстанції – Білоус М.В.
Категорія – 189 ч.3 КК Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого: Навозенко Л.С.
суддів : Широян Т.А., Баглая І.П.
з участю:
прокурора : Щербака О.В.
представника потерпілого – ОСОБА_1
потерпілого – ОСОБА_2.
засуджених – ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисників – ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи за апеляціями потерпілого ОСОБА_2, засуджених – ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайсуду від 26 квітня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Прилуки Чернігівської області, з середньою освітою, який ніде не працює, проживає в м. Прилуки по АДРЕСА_1, не судимий в силу ст. 89 КК України
Засуджений за ст. 355 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Ніжина Чернігівської області, із середньою освітою, який ніде не працює , проживає в м. Прилуки АДРЕСА_2
Засуджений за ст.355 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно:
- на користь фінвідділу Прилуцької міськради за лікування потерпілого ОСОБА_2 – 398,11 грн.
- на відшкодування потерпілому моральної шкоди – 10 000 грн., матеріальної шкоди – 11 774, 14 грн.
Позов про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за примушування ОСОБА_2 до виконання взятих ним на себе обов’язків по цивільно – правовій угоди, яка полягала у наступному.
ОСОБА_2, як приватний підприємець, який займається діяльністю по реалізації автомобільної та іншої техніки, маючи певні зобов’язання перед подружжям ОСОБА_10 по оренді для свої потреб площадок та перед ОСОБА_4 , як посередником даної угоди, повинен був сплачувати ОСОБА_4 орендні платежі та сплачувати комунальні послуги щомісячно по 6000 гр.. З початку 2009 року ОСОБА_2 у односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань щодо ОСОБА_4 , продовжуючи оренду площадок подружжя ОСОБА_10.
Зрозумівши, що примусити ОСОБА_2. виконувати свої зобов’язання у цивільному порядку неможливо, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами , під приводом побутових потреб 5 травня 2009 року о 14-30 приїхали разом із ОСОБА_2 на територію лазні, що розташована по АДРЕСА_3 Прилуцького району , де шляхом погроз, застосування фізичного насильства примусили останнього написати боргову розписку, датовану 2 квітня 2009 року, на ім’я ОСОБА_4. про сплату йому 24 000 грн. з поверненням цих коштів до 12 травня 2009 року.
Не обмежившись цією розпискою , ОСОБА_4 почав вимагати від ОСОБА_2 негайно сплатити 10 000 грн., для чого у супроводі із ОСОБА_3 на різних машинах вони прибули в м. Прилуки до знайомого ОСОБА_2 - ОСОБА_9, у якого ОСОБА_2 позичив 10 000 грн. та віддав їх одразу ОСОБА_4
13 травня 2009 року під час зустрічі, яка була ініційована ОСОБА_4 з метою примусити віддати йому залишок боргу в сумі 14 000 грн., він із ОСОБА_3, були затримані працівниками міліції саме в момент застосування щодо ОСОБА_2 насильства.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у апеляціях, які однакові за змістом щодо вимог та обгрунтування, просять вироку суду щодо них змінити, перекваліфікувати їх дії зі ч.3 на ч.2 ст. 355 КК України та призначити їм покарання в межах санкції ст. 355 ч.2 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на те, що суд необгрунтовано поклав в основу вироку висновки судово-медичної експертизи потерпілого, оскільки за медичною допомогою ОСОБА_2 звернувся лише 14 травня 2009 року, тоді як всі події відбувались 13 травня 2009 року, а тому припускають, що виявлені у нього тілесні ушкодження могли утворитись у інший час і від дій інших осіб, про що вони наголошували у судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_3 звертає увагу на те, що в судовому засіданні було достовірно встановлено і потерпілим не заперечується, що він наніс потерпілому лише ляпас по обличчю.
У обґрунтування вимог щодо пом’якшення покарання обидва засуджені посилаються, крім позитивних даних щодо їх осіб та часткове визнання своєї вини, в тому числі і на те, що судом було встановлено, що злочинні дії засуджених було спровоковано протиправними діями самого потерпілого.
Крім того, у апеляціях обох засуджених порушується питання про скасування вироку суду в частині розв’язання цивільного позову, а саме, в частині вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди, яка потерпілим нічим необґрунтована.
Потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зв’язку із порушенням судом норм матеріального права скасувати, справу взяти до свого провадження , постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 винним за ст. 189 ч.3 КК України та призначити обом засудженим покарання – 8 років позбавлення волі, посилаючись на те, що суд 1 інстанції з невідомих причин встановив, що ОСОБА_4 був стороною у договорі оренди між ним та подружжям ОСОБА_10. Наголошує, що всі умови по оренді земельних площадок він узгоджував із ОСОБА_10 і ОСОБА_4 до цього не мав ніякого відношення.
А тому стверджує, що зібрані по справі докази свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили щодо нього саме вимагання грошей. Він же ніяким чином не провокував ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вчинення злочину, як на то вказав суд. Вважає також , що суд безпідставно задовольнив частково його цивільний позов.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати у зв’язку із порушенням судом норм кримінально-процесуального законодавства при постановленні вироку; потерпілого ОСОБА_2 та його представника , які просили вирок суду скасувати, справу взяти до свого провадження та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними за ст. 189 ч. 3 КК України і призначити покарання в межах зазначеної санкції, а також правильно розв’язати цивільний позов; заслухавши також засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також адвоката ОСОБА_5, які просили змінити вирок суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як в частині кваліфікації їх дій, цивільного позову так і щодо виду покарання з підстав, викладених у апеляціях обох засуджених, перевіривши матеріали справи та доводи всіх апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Формулюючи обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ст. 355 ч.3 КК України , суд зазначив у вироку, що між потерпілим ОСОБА_2 та засудженим ОСОБА_4. мались певні цивільно-правові відносини, без посилання на те, в чому вони полягають і чому суд ці правовідносини визнав законними, які ОСОБА_2 відмовлявся виконувати. Тому ОСОБА_4. із застосуванням насильства та погроз 5 травня 2009 року примусив його написати розписку про грошовий борг в сумі 24 000 грн., і став вимагати виконати його в сумі 10000 негайно, разом із ОСОБА_3 доклав зусиль по їх отриманню цього ж дня, а решту – зобов’язали повернути не пізніше 12 травня 2009 року.
Що ж до можливих цивільно-правових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд взагалі нічого не вказав.
З цього випливає, що суд фактично визнав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 винними у вимаганні грошей у ОСОБА_2, яке вони скоїли за попередньою змовою і яке було поєднане із насильством , небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого та погрозою застосувати таке насильство, тт. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч.3 КК України, а засудив за законом, який передбачає відповідальність за примушування до виконання цивільно правових відносин.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ст. 355 ч.3 КК України, суд навів кваліфікуючі ознаки, які не передбачені диспозицією ст. 355 ч.3 КК України.
Тим самим суд допустив істотну суперечність між формулюванням обвинувачення і резолютивною частиною вироку, що слід розглядати як невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 367, 369 КПК України це є підставою для скасування вироку суду.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд у якості пом’якшуючої обставини визнав протиправну поведінку потерпілого, зазначивши, що той спровокував протизаконні дії щодо нього. В чому ці дії потерпілого полягають, суд не зазначив. У матеріалах кримінальної справи судження органів досудового слідства щодо протиправних дій потерпілого відсутні.
Крім того, колегія суддів вважає, що при розгляді справи суд наперед висловив свою думку по справі, а саме, надаючи органу досудового слідства доручення , зазначив, що висновок органів досудового слідства про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 355 ч.3 КК України є передчасним /т.3 ас. 46, 77/.
У вироку суду також зазначені неправильні дані про особу засудженого ОСОБА_4, а також стаття обвинувачення.
Цивільний позов потерпілого та прокурора в судовому засіданні фактично не розглядався. 14 квітня 2010 року потерпілим був наданий уточнений цивільний позов, який ним був оголошений 20 квітня 2010 року. У зв’язку із оголошенням фактично нового цивільного позову за клопотанням адвоката ОСОБА_6 була об’явлена перерва у судовому засіданні до 20 квітня 2010 року
Із протоколу судового засідання убачається, що 20 квітня 2010 року після оголошеної перерви у судовому засіданні суд провів судові дебати та надав 21 квітня 2010 року останнє слово підсудним, після проголошення яких, суд 21 квітня 2010 суд поновив судове слідство з метою надати підсудним час до 23 квітня 2010 року для сплати грошей по цивільним позовам, в тому числі і потерпілого, у добровільному порядку.
Даних про те, що потерпілий та його представник належним чином сповіщались про час та місце слухання справи після оголошеної перерви у справі нема.
23 квітня 2010 року без з’ясування причин неявки потерпілого та його представника суд закінчив слухання по справі, чим грубо порушив права потерпілого.
Наведене , на думку колегії суддів, свідчить про істотні порушення судом норм кримінально-процесуального права як при розгляді справи, так і при постановленні вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3, тому вирок суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно відповідно до вимог закону всебічно та повно перевірити обставини справи і залежно від встановленого вирішити питання про відповідальність ОСОБА_4 та ОСОБА_3, правильно кваліфікувавши їх дії, та призначити покарання, яке б відповідало вчиненому та даним про особу підсудних.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати и справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий Судді