АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 452/2009 Головуючий в 1 інстанції – Мурашко І.А.
Категорія – 286 ч.1 КК Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого: Навозенко Л.С.
суддів : Широян Т.А., Трейтяк О.П.
з участю:
прокурора – Щербака О.В.
засудженого – ОСОБА_1
захисника – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2010 року
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який ніде не працює, раніше не судимий, інвалід 3 групи, проживає в м. Чернігові , АДРЕСА_1
Засуджений за ст. 286 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладений обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
На підставі ст. 1 п. ”г” Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнений від призначеного судом покарання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь :
- держави 486, 78 грн. судових витрат за проведення експертиз;
- фінвідділу Чернігівської міськради – 968,45 грн.
ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 4 лютого 2009 року о 18-15, він, усвідомлюючи, що з 2000 року перебуває під наглядом у лікаря психіатра з діагнозом епілепсія у формі рідких великих та малих судомних нападів, помірних змін особистості, будучи попередженим про неможливість керування транспортними засобами, керуючи автомобілем „ПАЗ -32054”, днз. НОМЕР_1 рухався по проспекту Миру в м. Чернігові зі сторони вул.. Кільцева у бік в’їзду в Чернігів.
Рухаючись у вказаному напрямку, перебуваючи у хворобливому стані, ОСОБА_1 неправильно оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки, не впорався із керуванням та виїхав за межі проїзної частини та зіткнувся із деревом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобусу – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
У первинній апеляції, заступник прокурора м. Чернігова, що затвердив обвинувальний висновок, просив вирок суду скасувати і провадження у справі закрити на підставі ст. 6 п.9 КПК України, оскільки згідно висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 визнаний неосудним, оскільки в момент учинення інкримінованого йому діяння за своїм психічним станом в той період часу не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В уточненій апеляції, прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просив вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на додаткове розслідування, оскільки для з’ясування питання осудності ОСОБА_1 слід провести додаткову стаціонарну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, думку прокурора який просив вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на додаткове розслідування з мотивів, викладених у уточненій апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, адвоката ОСОБА_2 та самого засудженого, які просили вирок суду щодо ОСОБА_1. залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи , колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 17 лютого 2009 року визнаний неосудним внаслідок психічного захворювання, оскільки в момент учинення інкримінованого йому діяння за своїм психічним станом в той період часу не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. А тому згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2009 року до нього були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Цим же судом 22 січня 2010 року ОСОБА_1 було припинено застосування примусових заходів медичного характеру у зв’язку із настанням стійкої ремісії після наданої психіатричної допомоги.
У такому випадку відповідно до ст. 19 КК України ОСОБА_1 не має нести кримінальну відповідальність.
Порушені прокурором питання у апеляції про направлення справи на додаткове розслідування суперечить вимогам ст. 421 КПК України, якою передбачено направлення справи на додаткове розслідування для з’ясування питання осудності особи, якщо в матеріалах справи відсутні такі дані. Із матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що неосудність ОСОБА_1 на стадії досудового слідства була встановлена. При призначенні йому примусових заходів медичного характеру висновки стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 17 лютого 2009 прокурором не оспорювались. Чому зараз ставляться ці висновки під сумнів, у апеляції не наведено.
За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366,370 ч.2 п.1 , 421, КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у справі, задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати і провадження у справі закрити.
Головуючий Судді