Справа 2-4856-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Мар`їнка
Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А. С.,
при секретарі: Харьковій Л.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Мар’їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Мар’їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 гривень щомісячно починаючи з 01 вересня 2010 року та до повноліття дитини.
17 серпня 1988 року органом реєстрації актів цивільного стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, позивачем по даній цивільній справі, та ОСОБА_2, відповідачем по даній цивільній справі, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1, видане Новоукраїнською селищною радою Мар’їнського району Донецької області.
Від шлюбних відносин сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, видане виконкомом Новоукраїнської сільської ради Мар’їнського району Донецької області. Неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачем, повністю знаходиться на її утриманні.
Домовленості про добровільну виплату аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
На теперішній час позивач працює, отримує невелику заробітну плату, в зв’язку з чим відчуває матеріальні труднощі, відповідач отримує стабільну заробітну плату, інших неповнолітніх дітей у відповідача не має, ніяких утримань за виконавчими листами відповідач не здійснює, отже має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала, надавши пояснення аналогічні викладеним в позові.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з’явився, позовні вимоги визнав частково, зокрема не заперечував проти встановлення для нього аліментних зобов’язань щодо утримання свого сина з часу звернення позивача до суду та до повноліття дитини, але не в твердій грошовій сумі, а відсотковому співвідношенні до розміру його доходів, визначаючи такою четвертину заробітку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи (свідоцтво про народження, свідоцтво про укладання шлюбу, медична довідка), належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення повноліття та ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При розгляді справи, враховуючи роз’яснення постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та встановивши наступні відносини: - наявність батьківських правовідносин між неповнолітньою дитиною та ОСОБА_2 до якого пред’явлено вимогу про стягнення аліментів (відповідно до записів в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3, батьком останнього є саме відповідач); - знаходження неповнолітньої дитини на утриманні позивача ОСОБА_1, яка пред’явила позов про стягнення аліментів (після фактичного припинення шлюбних відносин дитина мешкає спільно зі своєю матір’ю, що не оспорюється сторонами); - відсутність між батьками, сторонами по справі, угоди про сплату аліментів (договору про сплату аліментів на дитину відповідно до ч. 1 ст. 189 СК України не укладено); - невідповідність утримання неповнолітньої дитини, що надається, розміру достатньому для нормального розвитку (відповідно до наданих ОСОБА_1 пояснень позивач отримує низький середньомісячний дохід у розмірі 1 310, 00 гривень, обіймає посаду вчителя загальноосвітньої школи), суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо встановлення аліментних зобов’язань відповідачу ОСОБА_2 є обґрунтованими.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: 1) стан здоров’я платника аліментів та дитини (відповідно до довідки Мар’їнської центральної районної лікарні № 880 від 27 вересня 2010 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Максимільянівській амбулаторії як часто хворіюча дитина; будь-якої інформації щодо хворобливого стану відповідача ОСОБА_2 не надано); 2) матеріальне становище платника аліментів (відповідач працює завідуючим сільського Будинок культури с. Максимільянівка, має дохід з обробки належних йому земельних ділянок, та наявної в нього пасіки); 3) відсутність у ОСОБА_2 грошових зобов’язань (відповідач нікому не сплачує аліменти, інших непрацездатних осіб на його утриманні немає).
Частина третя статті 181 СК України визначає стягнення аліментів за рішенням суду в грошовій формі трьома способами. Так, суд з урахуванням того, що заробіток (дохід) ОСОБА_2 є стабільним, та зручності для позивача, за її поясненнями, одержання аліментів у чітко визначеній грошовій сумі, приходить до висновку що стягнення з ОСОБА_2 аліментів щомісячно у сумі 600,00 гривень є таким, що найкращим чином захистить інтереси дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Разом з тим, суд не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення часу виникнення аліментних зобов’язань, визначивши останнім 01 вересня 2010 року оскільки, згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає неможливим присудження аліментів за минулий час, з тих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України для задоволення такої вимоги, позивачу слід довести вживання заходів щодо добровільної сплати аліментів, та факт ухилення відповідача від сплати їх. Будь-яких пояснень, письмових документів, що могли бути розцінені судом як докази обов’язкових підстав, для задоволення вимог щодо присудження аліментів не з часу прийняття позовної заяви безпосередньо судом тобто з 04 жовтня 2010 року, а з 01 вересня 2010 року, як заявлено позивачем, ОСОБА_1 не надано.
На підставі ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Донецька аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 04 жовтня 2010 року і до повноліття дитини.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з відповідача на користь держави мито в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) А. С. Клікунова
Копія вірна:
Суддя А. С. Клікунова
Секретар
Рішення оскаржено не було та набрало законної сили 07.12.2010 року. Оригінал рішення зберігається в цивільній справі 2-5266-10.
Суддя Мар`їнского районного суду А. С.Клікунова
Секретар