Справа № 2-3978-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року                             м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

при секретарі: Харьковій Л.М.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007-2010 роки, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 звернулась до Марїнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить: - визнати дії управління праці та соціального захисту населення Марїнської райдержадміністрації щодо відмови в перерахунку та доплаті виплачених сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2005, 2007 – 2010 роках у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати протиправними; - стягнути з управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», недоотримані суми належної щорічної компенсації на оздоровлення, встановлені на момент виплати, у розмірі 14 625 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п’ять) гривень 00 копійок.    

    Позивач в обґрунтуванні позову зазначає, що вона є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, 2 категорії, що підтверджується посвідченням № 150939. Тому на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. В  2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роках ОСОБА_1 отримала щорічну допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». По питанню недоотримання належних сум на оздоровлення в червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача. 13 липня 2010 року ОСОБА_1 отримала лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні її вимог, в зв’язку з чим вона змушена звернутися з даним позовом до суду.  

    Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій свій позов підтримала, просить суд розглянути справу в її відсутність.          

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу у відсутності його представника та письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначає, що громадянам є ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення із державного бюджету в порядку та в розмірах, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України за  № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також вказує на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства не передбачено видатків на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а тому немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явились в судове засідання.

    Дослідивши подані документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

    Із довідки № 06/105 від 13 липня 2009 року, наданої відповідачем вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, користується пільгами та отримує компенсації згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах:

-   за 2005 рік у сумі 100,00 гривень – виплачено 14 жовтня 2005 року,

-   за 2006 рік у сумі 100,00 гривень – виплачено 27 вересня 2006 року,

-   за 2007 рік у сумі 100,00 гривень – виплачено 19 грудня 2007 року,

-   за 2008 рік у сумі 100,00 гривень – виплачено 27 січня 2009 року,

-   за 2009 рік у сумі 100,00 гривень – виплачено 29 грудня 2009 року,

-   за 2010 рік у сумі 100,00 гривень – виплачено 13 травня 2010 року.  

  Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами регулюються Конституцією України,  Бюджетним кодексом України, законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року, «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 18.12.2006 року, «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року.

    Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до положень ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

    Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, одноразова щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС другої категорії, виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Згідно частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги  на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, а не постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів. Такий висновок суду узгоджується з положенням ч. 4 ст. 8 ЦПК України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи – п’ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ грипи, дітям-війни – чотири мінімальної заробітної плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильсткій АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат; учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії – три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків – три мінімальної заробітної плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей – три мінімальні заробітні плати.      

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена відповідачем за 2005, 2007-2010 роки є невірною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.

Враховуючи те, що позивач просить здійснити перерахування його разової щорічної допомоги за 2005 роки суд, вважає за необхідне в своєму рішенні зазначити, що пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня передбачене статтею 48 Конституції України, а тому право на соціальний захист, на думку суду, не може бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється. Крім того, суд звертає увагу, що клопотання застосування правил позовної давнини відповідачем не заявлялось, а тому суд відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України  позбавлений можливості фактично розглянути такі обставини.  

Враховуючи наявність декількох нормативних актів, які по різному встановлюють розмір щорічної грошової допомоги особам, постраждалим внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також те, що на відповідача, суб’єкта владних повноважень, не покладено обов’язок щодо здійснення перерахунку допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача виплатити вказану допомогу в певній сумі, розмір якої суд вираховує з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України № 2505- IV від 25 березня 2005 року (стаття 83) встановлено що, розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2005 року становить 262 гривень; з 01 квітня 2005 року – 290 гривень; з 01 липня 2005 року – 310 гривень; з 01 вересня 2005 року – 332 гривень.  

Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік – 14 жовтня 2005 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати складав 332 гривні, тобто відповідач повинен був сплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік не 100,00 гривень, а 1 660 гривень (332 гривень х 5). Таким чином необхідно стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік у сумі 1 560,00 гривень  (1 660,00 гривень – 100,00 гривень).

Суд звертає увагу на те, що пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію пунктів 6 та 8 статті 30 та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При визначенні щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік суд враховує, що рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким було зупинено на 2007 рік дію частини 4 статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році у редакції Закону України від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР. Рішенням Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді в зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.      

Відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2007 року становить 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року становить - 420 гривень на місяць, з 01 липня 2007 року – 440 гривень на місяць, з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень на місяць.

Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік – 19 грудня 2007 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 460 гривень на місяць, тобто відповідач повинен був виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік не 100,00 гривень, а 2 300,00 гривень (460 гривень х 5). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2 200,00 гривень  (2 300,00 гривень – 100,00 гривень).  

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена в іншій редакції. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені в ст. 48 Закону визнані неконституційними. Отже, з вказаного часу, частина четверта ст. 48 Закону відновлена.  

Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік – 27 січня 2009 року, суд на наводить в рішенні норм статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати за вказаний рік.  

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1715-VІ від 06 листопада 2009 рік розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року становить 605 гривень на місяць, з 01 квітня 2009 року – 625 гривень, з 01 липня – 630 гривень; з 01 жовтня 2009 року – 650 гривень, з 01 листопада 2009 року – 744 гривень.

Зі змісту вимог вищенаведеного закону України про встановлення розмірів мінімальної заробітної плати на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування.  

Враховуючи те, що позивачу було виплачено щорічну грошовому допомогу як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС за 2008 рік - 27 січня 2009 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 605 гривень на місяць, то відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік не 100,00 гривень, а 3 025,00 гривень (605,00 гривень х 5). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2 925,00 гривень  (3 025,00 гривень – 100,00 гривень).  

Враховуючи те, що позивачу було виплачено щорічну грошовому допомогу як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС за 2009 рік - 29 грудня 2009 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 744 гривні на місяць, то відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік не 100,00 гривень, а 3 720,00 гривень (744,00 гривень х 5). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 3 620,00 гривень  (3 720,00 гривень – 100,00 гривень).  

Згідно статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному  розмірі:  з 1 січня - 869 гривень,  з 1 квітня - 884 гривні,  з 1 липня - 888 гривень,  з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні. Враховуючи те, що позивачу було виплачено щорічну грошовому допомогу як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС за 2010 рік - 13 травня 2010 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 884 гривні на місяць, то відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік не 100,00 гривень, а 4 420,00 гривень (884,00 гривень х 5). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4 320,00 гривень  (4 420,00 гривень – 100,00 гривень).  

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для виплати відповідної допомоги, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, тобто, фактично вимога позивача щодо виплати недоотриманої суми одноразової компенсації є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.    

Таким чином, з огляду на вищевказане, загальна сума виплат позивачу ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 року, що підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області складає 14 625,00 гривень  (1 560,00 гривень + 2 200,00 гривень + 2 925,00 + 3 620,00 гривень + 4 320 гривень).

Питання про відшкодування судових витрат ОСОБА_1 не заявлено.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 113 Конституції України, ст.ст. 48, 62, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007-2010 роки задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Марїнської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови в перерахунку та доплаті ОСОБА_1 виплачених сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2005, 2007-2010 роках у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, неправомірними.  Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області провести нарахування ОСОБА_1 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2005, 2007-2010 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, з проведенням доплати недоотриманих сум у розмірі 14 625 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п’ять) гривень 00 копійок.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя         /підпис/

Копія вірна

Суддя