Справа № 2-977/2010 р.

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді                                Приймак Г.І.

при секретарі                                      Герман В.Ф.

адвоката (ов)                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, -                        

                    В С Т А Н О В И В:      

    ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовною заявою до відповідачки про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, посилаючись на слідуючі обставини.

   27 вересня 2010 року між позивачами та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.  

Договір був укладений між позивачами та ОСОБА_3 в письмовій формі, нотаріально не засвідчений, але фактично відбувся, що підтверджується розписками від 27.09.2010 року та 15.10.2010 року  про передачу грошей відповідачці в сумі 20000 гривень за житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.  

На теперішній час позивачі та відповідачка не можуть укласти договір нотаріально, оскільки для цього відповідачці необхідно виготовити державний акт на право приватної власності на присадибну ділянку біля будинку. Але у відповідачки є у приватній власності земельна ділянка, тому виготовити ще один державний акт вона не має змоги.

Тому позивачі звернулися з позовом до суду про визнання вищевказаного договору дійсним та визнання за ними право власності на зазначений житловий будинок з будівлями та спорудами.

   Позивачі у судовому засіданні доповнили свої позовні вимоги, просили визнати за ними угоду купівлі-продажу дійсною та визнати за ними по ? частині житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

  Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

  Заслухавши пояснення і доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

        У силу ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

        Відповідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.  

        У відповідності зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

      З копії договору купівлі-продажу від 27.09.2010 року видно, що відповідачка ОСОБА_3 продала позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 /а.с.8/;

  Із акту прийому-передачі від 15.10.2010 року /а.с.7/ вбачається, що відповідачка передала згідно договору-продажу від 27.09.2010 року вищевказаний житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 згідно домовленості.

  Із копії розписок від 27.09.2010 року, та від 15.10.2010 року /а.с.16-17/ видно, що позивачі сплатили ОСОБА_3 гроші у сумі 20000 гривен, за житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.  

  Із копії технічного паспорту виданого Татарбунарським БТІ від 19.04.2010 року /а.с.9-12/ вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 вписана як власниця житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1.  

  За таких обставин позивачі вважають, що між ними і відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, але вони не можуть в встановленому законом порядку оформити цей договір, оскільки відповідачка не виготовила державний акт на право приватної власності на присадибну ділянку біля будинку.

  Суд вважає, що, якщо одна із сторін цілком або частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

    Відповідно до вищевикладених обставин, суд вважає, що угоду  купівлі-продажу необхідно визнати дійсною і за позивачами повинне бути визнане право власності кожному по ? частині житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, оскільки з достовірністю установлений факт укладення угоди по купівлі-продажу позивачами зазначеного будинку.    

          КЕРУЮЧИСЬ ст.ст.11, 15, 16, 104, 203, 220, 331, 334, 638, 655, 657 ЦК України, ст.ст.58-60, 208, 209, 212-218 ЦПК України, Законом України «Про власність», суд -                          

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на житловий будинок з будівлями та спорудами - задовольнити.

   Визнати угоду купівлі-продажу від 27.09.2010 року, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 - дійсною.

  Визнати право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 по ? частині житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Суддя:                                             Приймак